Сторінка
3

Інститут фінансового ринку

Важливу роль у формуванні грошового ринку відіграє вся банківська система, що складається із двох рівнів: І-й рівень Центральний банк; 2-й рівень - комерційні банки. Центральний банк - емісійний, є агентом уряду при обслуговуванні держбюд­жету, слугує підтримкою зовнішньої і внутрішньої стабільності національної грошової одиниці.

Грошовий ринок передбачає наявність такого товару, як гроші. Цей товар має свою вартість - це витрати на залучення грошей у тимчасове користування або доходи від передачі їх у борг. Вартість грошей буває номінальна та реальна, що визна­чається купівельною спроможністю грошової одиниці. Особливу роль у системі ціноутворення, має облікова ставка НБУ і дії Цен­трального банку на грошовому ринку взагалі.

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює:

1. виготовлення та зберігання банкнот і монет;

2. створення резервних фондів банкнот і монет;

3. встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

4. встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

5. встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;

6. визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств та організацій;

7. визначення вимог стосовно технічного стану та організації охорони приміщень банківських установ.

Здійснюючи емісію грошей, Центральний банк виконує корисну і необхідну для розетку країни роль. Гротові інструментами обслуговують економічний оборот, і їх можна порівняти із транспортними засобами. Останні дають можливість доставляти товари, продукцію промисловості та сільського господарства до місця їх переробки і споживання; аналогічно грошові інструмен­ти забезпечують обіг різних товарів, їх перехід від одного власни­ка до іншого, полегшуючи їх переробку і споживання. Однак надмірна і безконтрольна емісія грошей може призвести до не­безпечних і навіть руйнуючих наслідків. Якщо кількість грошей в обігу перевищує певний ліміт, вони вже не стимулюють вироб­ництво, а породжують збиткову купівельну спроможність, наслідком якої є підвищення ціп.

Комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, на­правлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу, називається грошово-кредитною політикою.

Основними економічними засобами та методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

1. визначення й регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків та фінансово-кредитних установ;

2. процентну політику;

3. рефінансування комерційних банків;

4. управління золотовалютними резервами;

5. операції із цінними паперами на відкритому ринку;

6. регулювання імпорту та експорту капіталу

Національний банк встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.

Ставка рефінансування Національного банку України - ви­ражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з ме­тою впливу на грошовий оборот та кредитування. Національним банком України встановлюються облікова та ломбардна про­центні ставки.

Облікова ставка Національного банку України - виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за ними та утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок ре­фінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

Національний банк встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов’язкового резервування кош­тів. При цьому:

1. розмір обов'язкових резервів встановлюється єдиним для банків та фінансово-кредитних установ у процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів у національній та іноземній валюті;

2. для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися різні норми обов'язкових резервів;

3. рішення про підвищення норм резерву набирає чинності не раніше, ніж через 10 днів після його опублікування.

Відкритий рийок - ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента. Використовується центральними банками для купівлі-продажу, як правило, короткострокових дер­жавних цінних паперів з метою регулювання грошової маси. Унас­лідок купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внас­лідок продажу - зменшується. Операціями відкритого ринку Наці­онального банку є купівля-продаж казначейських зобов'язань, власних зобов'язань Національного банку (депозитних сертифі­катів), а також визначених правлінням Національного банку ко­мерційних векселів, інших цінних паперів та боргових зобов'язань.

Кабінет Міністрів України зобов'язаний зберігати кошти Державного бюджету України та позабюджетних фондів у Національному банку на рахунках Державного казначейства України.

Умови та порядок обслуговування коштів Державного бюджету України визначаються договором між Національним банком та Державним казначейством України.