Сторінка
3

Інструменти ринку цінних паперів

Типи акцій: прості та привілейовані.

За привілейованими акціями власник:

• отримує фіксований дивіденд незалежно від коливання прибутку;

• не має права голосу;

• має першочергове право задоволення претензій у разі ліквідації компанії.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму понад 10 % статутного фонду товариства. Види привілейованих акцій:

• кумулятивні (найпоширеніші) — передбачають накопичені, але не оголошені дивіденди. Сплачуються до сплати дивідендів за звичайними акціями;

• некумулятивні — акціонери можуть втратити дивіденди, якщо рада директорів не оголосила їх сплату;

• з часткою участі—дають змогу власникам отримати додаткові дивіденди понад оголошену суму, якщо дивіденд за звичайними акціями перевищує оголошену суму (тобто передбачають участь у залишку прибутку);

• конвертовані — можуть бути обмінені на певну кількість звичайних акцій за обумовленою ціною; їх курсова динаміка близька до звичайних акцій порівняно з іншими привілейованими акціями;

• зі ставкою дивіденду, що корегується — дивіденд на відміну від акцій з фіксованою ставкою змінюється залежно від коливання відсоткових ставок за короткостроковими державними облігаціями (чи іншими фінансовими інструментами);

• відзивні — можуть бути відізвані (викуплені) емітентом за ціною з надбавкою до номіналу.

Якщо емітент випускає кілька видів привілейованих акцій, вони можуть поділятися на категорії А (більше пільг при сплаті дивіденду і погашення при ліквідації) та В (зазначених пільг не мають).

За звичайними (простими) акціями власник:

• отримує дивіденд (чи частину прибутку), що залишається після сплати дивідендів за привілейованими акціями;

• отримує право голосу на загальних зборах акціонерів, тобто право на участь у керуванні акціонерною власністю.

Розмір дивідендів визначається так:

де P(d) — розподільний прибуток, одержаний у поточному році, або частина накопиченого нерозподільного прибутку, яка йде на виплату дивідендів; S(i) — загальна кількість акцій, що перебувають у власності акціонерів у поточному році.

Середня кількість акцій розраховується як середня арифметична акцій, що перебували в обігу на початку року та в його кінці:

Розподільний чистий прибуток визначається як різниця між чистим прибутком і нерозподільним чистим прибутком: РЧП = ЧП - НЧП. Нерозподільний чистий прибуток виключає витрати на розвиток господарської діяльності, соціальний розвиток підприємства, оплату праці та резервний фонд:

Зменшення випуску привілейованих акцій зазвичай пов'язано з погіршенням економічної кон'юнктури, внаслідок чого зменшуються прибутки компанії (а ставка відсотка за привілейованими акціями залишається фіксованою), в той час як на звичайні акції депресії впливають меншою мірою і їх випуск може бути збільшений для додаткової мобілізації капіталу в разі погіршення платоспроможності компанії.

Акціонер може мати у власності будь-яку кількість акцій одного емітента, якщо це обумовлено статутом емітента. Якщо акціонеру належить значна кількість акцій, то в цьому разі йдеться про пакет акцій. Іншими словами, під пакетом акцій розуміється наявність у власності одного акціонера певної кількості акцій одного емітента. За кількістю акцій у пакеті розрізняють значний та контрольний пакети акцій.

Під значним розуміється такий пакет акцій, який дає змогу акціонеру суттєво впливати на справи емітента. Акціонер має можливість висувати своїх кандидатів у раду директорів. Впливати на формування виконавчого органу емітента (правління), а також на вибір напрямків діяльності емітента. Значні пакети акцій мають певні кількісні критерії. Наприклад, у США значними вважаються пакети акцій, що складаються з 10,20 та 40 % акцій одного емітента, в Європейському Співтоваристві — з 5,10 та 25 % акцій одного емітента.

За законами окремих країн акціонери, що володіють значними пакетами акцій (понад 5 %), повинні повідомляти про це емітента та спеціальні державні органи (Комісії з цінних паперів). Так, в Україні реєстратор, який веде реєстр власників іменних цінних паперів емітента, повинен повідомляти Антимонопольний комітет України про кожний факт придбання акціонером понад 10 % акцій одного емітента.

Під контрольним пакетом акцій певного емітента традиційно вважається такий пакет, на основі якого акціонеру належить "50 % + + один голос". Це означає, що всі значніші, ніж цей, пакети акцій так само є контрольними. Акціонер, який володіє контрольним пакетом акцій, має змогу висувати в раду директорів або правління свого кандидата, вносити на зборах акціонерів будь-яку пропозицію, визначати напрямки діяльності емітента тощо. На практиці залежно від рівня розпорошеності акціонерного капіталу контрольні пакети акцій можуть бути з меншими відсотками, наприклад, 20, ЗО чи 40 %. Контрольні пакети акцій треба обов'язково реєструвати, як і значні.

Фінансові коефіцієнти оцінки акцій

Вирішуючи питання щодо купівлі-продажу акцій емітента, інвестор насамперед повинен їх оцінити. У практиці розвинених ринків використовуються найрізноманітніші якісні та кількісні показники оцінки акцій. Часто кількісні показники (поточна ціна до доходу на одну акцію) доповнюють якісними (оцінка надійності емітента, його перспективності, рентабельність, рівень ліквідності). Іншими словами, на практиці оцінка акцій є оцінкою не лише безпосередньо цінного паперу, а й фінансового стану емітента.

Оцінка ефективності інвестицій в акції залежить від чисельних факторів: макроекономічних для оцінки конкретної галузі, місця компанії на ринку, ефективності управління, фінансового стану та перспектив розвитку. Одним з основних показників є чистий прибуток (після сплати податків та відсотків) з розрахунку на одну акцію. За допомогою цього показника розраховується коефіцієнт оцінки ефективності інвестицій — співвідношення ціни акції (Р) до розміру доходу (після сплати податків та відсотків) на одну акцію (Е) (price-earing):