Сторінка
2
Таким чином, фінансовий ринок = грошовий ринок + ринок капіталів.
Головною функцією фінансового ринку є забезпечення процесу розподілу фінансових ресурсів в економіці. Він створює умови для вільного міжгалузевого обігу капіталів, дозволяє перетворювати нагромадження в робочі інвестиції. Виступаючи оптимальним розподільчим механізмом, фінансовий ринок сприяє зниженню витрат, що виникають в процесі руху капіталу.
2. Ринок цінних паперів і особливості його регулювання в Україні
Законодавче регулювання роботи фондового ринку в різних країнах відбувається по-різному, але його метою завжди було створення найбільш сприятливих умов для інвесторів та емітентів. Загальні правила поведінки на ринку цінних паперів емітентів, інвесторів та фінансових посередників сформульовані у міжнародних стандартах за торгівельними системами, клірингу та розрахункам за цінними паперами.
Розроблені принципи функціонування цивілізованого фондового ринку:
Ø прозорість;
Ø відкритість та доступність;
Ø упорядкованість;
Ø конкурентність.
У відповідності з цими принципами Український фондовий ринок поділено на:
1) біржовий;
2) позабіржовий.
Цей розподіл зафіксовано у Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України.
Біржовий сегмент - ринок біржових фірм та банків, переважно брокерський. (обертається 1% цінних паперів).
Позабіржовий - ринок фінансових посередників, переважно ділерський, який згідно Концепції поряд з філіями Української фондової біржі посідає місце регіональних фондових бірж.
Формами обігу цінних паперів є готівкова та безготівкова. (Безготівкові цінні папери обов’язково розміщуються у депозитаріях, що покликані зберігати цінні папери, вести облік та здійснювати контроль операцій з ними, а також здійснювати інші функції згідно до депозитного договору).
Основне завдання депозитарію - бути номінальним держателем цінних паперів. Саме у такий спосіб він реєструється у реєстрі акціонерів. Основні труднощі - первинне нагромадження достатньої кількості депонованих цінних паперів клієнтів для того, щоб запобігти частим зверненням до реєстру під час реалізації цінних паперів.
Для швидкого проведення великої кількості розрахунків з цінними паперами є необхідним ще один інститут ринку - клірингова палата або депозитарно-клірингова організація. Труднощі - початкова правова база з клірингу і розрахунків була створена для банківських структур, які мають відповідні ліцензії. Поява самостійних клірингових організацій в такій ситуації обов’язково регламентується Нацбанком. Але ринок цінних паперів є досить специфічним і дуже відрізняється від грошового ринку.
Головним завданням фондового ринку України є створення умов для нормального розміщення інвестицій. Ринок цінних паперів відображає економічні співвідношення, що виникають під впливом попиту і пропозиції на позичковий капітал, який рухається у формі цінних паперів.
В Україні на даний час існує мінімум три ринка цінних паперів:
· акції акціонерних товариств, що утворилися як класичні акціонерні товариства;
· акції приватизованих підприємств;
· державні цінні папери.
Але й досі не виявлено процентне співвідношення між цими ринками.
Розвиток і функціонування національного ринку цінних паперів в Україні стримується об’єктивними та суб’єктивними факторами:
1) відставанням діючої законодавчої та нормативної бази функціонування ринку цінних паперів від розвитку реальних процесів;
2) недостатнім державним регулюванням національного ринку цінних паперів;
3) відсутністю необхідного захисту інтересів дрібних інвесторів з боку держави.
Регулювання ринку цінних паперів умовно можна поділити на:
· саморегулювання;
· державно-правове регулювання.
Саморегулювання може бути індивідуальним і колективним. Індивідуальне саморегулювання передбачає дотримання встановлених правил поведінки кожним з учасників операцій на ринку цінних паперів. Колективне саморегулювання пов’язано з відпрацюванням правил і положень, які мають дотримуватись групами учасників ринку. До колективного саморегулювання можна віднести створення фондової біржі як окремого інституту, що об’єднує осіб, які займаються торгівлею цінними паперами, а також представників різних організацій, створених як на біржовому, так і на позабіржовому ринках.
Умови, що склалися в Україні, вимагають більш інтенсивного розвитку державно-правового регулювання ринку цінних паперів, яке полягає у прийнятті законів, постанов та інших нормативних актів, що регламентують ті чи інші сторони відносин, пов’язаних з обігом цінних паперів, а також встановленням контролю за дотриманням законодавства через державні органи.
Розглянемо правову базу становлення та розвитку ринку цінних паперів в Україні. Це Закон України «Про господарські товариства», «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», «Про власність», «Про зовнішньо-економічну діяльність», «Про банки і банківську діяльність», «Про депозитарій», а також законів щодо приватизації.
Діяльність на українському ринку цінних паперів регулюють такі законодавчі акти: Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» 18.06.1991р., «Про депозитарій»; Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» 19.02.1991р.
Використана література
1. Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 1999
2. Родионова Н. Финансы. – М.: Финансы, 1995.
3. Шевченко В., Кизименко Ю. Міжнародні фінансові ринки залучення інвестицій для перехідної економіки. //Банківська справа.-1999.
1 2