Сторінка
2
Покупцями фінансових інструментів на ринку цінних паперів можуть бути інвестори, спекулянти (арбітражери) або гравці. Інвестор, як правило, вкладає гроші на тривалий час і розраховує на одержання доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а тому намагається максимально зменшити ризик втрати вкладеного капіталу. Спекулянти (арбітражери) — як правило, юридичні особи — торгівці цінними паперами, інвестиційні банки та інші інститути, що розраховують на одержання доходу внаслідок одноразових угод на різноманітних сегментах ринку. Маючи повну інформацію про стан ринку, вони практично виключають ризик.
Гравці ризикують, сподіваючись угадати тенденції зміни курсу фінансових інструментів, і збільшують на цьому суми вкладених грошей.
За такої різноманітності формалізованих і неформалізованих факторів та умов доходимо висновку, що коливання ринкових курсів цінних паперів, у принципі, є випадковим процесом. А така випадковість означає, що ніхто не може "перемогти" ринок, за винятком щасливої випадковості або наявності конфіденційної, важливої для емітента інформації.
Загалом, будь-які інвестиції містять елементи ризику. Однак він неоднаковий при купівлі різних видів цінних паперів і прямо пов'язується з розміром очікуваних доходів. У табл. З наведено інформацію про співвідношення ризику і доходу за видами цінних паперів або вкладів на основі досвіду США.
Як бачимо, ризик втрати капіталу безпосередньо залежить від ринкового ризику і бізнес-ризику, а ризик втрати очікуваного доходу — від відсоткового ризику і ризику зміни купівельної спроможності грошей.
Бізнес-ризик виявляється у спроможності підприємства підтримувати рівень доходу на вкладений капітал. В умовах акціонерного товариства — це можливість підтримувати дохід на акцію на незмінному рівні.
Бізнес-ризик виникає тоді, коли комерційна і господарська діяльність компанії виявилася менш успішною, ніж була раніше або очікувалася. Наприклад, може зменшитись обсяг реалізації через те, що конкуренти знизили ціни або запропонували на ринку конкурентний товар. До цього
можуть призвести прорахунки у внутрішньогосподарському плануванні, в організації виробництва, у маркетинговій стратегії, збуті продукції тощо. Отже, одним з основних завдань менеджменту є зведення бізнес-ризику до мінімуму через забезпечення ефективного функціонування ви-робництва, детального вивчення ринку збуту продукції, послуг і гнучко-го реагування на зміни, що відбуваються.
У разі придбання цінних паперів компанії, що працює неефективно, інвестор ризикує втратити не тільки очікуваний дохід, а й інвестований капітал.
Відсотковий ризик пов’язаний з борговими цінними паперами (інстру-ментами позики) і виникає через підвищення відсоткової ставки. Наприк-лад, якщо внаслідок політики держави відсоткова ставка підвищується,
то вартість облігації підприємства знижується, і навпаки. Однак якщо вартість облігації підприємства збільшується, акціонерне товариство може випустити нові облігації з нижчою купонною ставкою.
Ризик зміни купівельної спроможності грошей зумовлюється переважно темпами інфляції у країні. Цей вид ризику позначається на заощадженнях громадян, що зберігаються на рахунку в банках або в "панчохах", а також на вартості цінних паперів з фіксованим доходом. Прості акції, дивіденди за якими не є постійними, застраховані від інфляції, бо з підвищенням темпів інфляції збільшуються й розміри прибутку, з якого виплачують дивіденди. Крім того, дієвим засобом страхування (хеджируван-ня) проти інфляції є виплата дивідендів акціями.
Таким чином, облігації заощадження (див. табл. 3) на рахунку в банках мають менший дохід порівняно з простими акціями, однак і значно менший ризик втрати первісного капіталу. Водночас ризик зменшення купівельної спроможності грошей внаслідок інфляційного впливу для цих видів інвестицій надто високий.
Як зменшити інвестиційний ризик без істотного зменшення сприятливих інвестиційних можливостей? Досвід показує, що серйозних проблем зазнавали інвестори, які, по-перше, здійснювали інвестування, не маючи чіткого фінансового плану; по-друге, виявляли жадібність, бо купували цінні папери, що обіцяли надприбутки, не враховуючи при цьому наявність надризику; по-третє, здійснювали інвестування, не маючи жодної інформації про об'єкт інвестування, і у своїх рішеннях сліпо покладалися або на випадок, або на рекламні оголошення; по-четверте, не диверсифікували власний інвестиційний портфель, тобто "клали усі яйця до одного кошика". (Звичайно під інвестиційним портфелем розуміють "колекцію" цінних паперів, доходи за якими не залежать один від одного. Диверсифікація фінансових вкладень — це і є формування такого портфеля.) Розглянемо, як здійснювати вибір, якщо ви вперше купуєте цінні папери на первинному або вторинному ринку цінних паперів.
Вибір об'єктів інвестування та джерела інформації про об'єкти інвестування
Первинний ринок цінних паперів — це ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів. В Україні поступовий процес його становлення почався у зв'язку з акціонуванням державних підприємств. Крім того, на ринку з'явилися акції корпорацій, створених на основі приватного капіталу.
Отже, постають запитання, куди вкласти свій приватизаційний сертифікат, а може, і "зайві" гроші? Акції яких компаній краще придбати?
Завантажити реферат