Сторінка
3

Аналіз тенденцій розвитку фондового ринку облігацій у світі та Україні

Розвиток фондового ринку можна спостерігати в цілому по всій Україні. Так, у 2001 році в Україні вже діяло 6 бірж і 2 торгово-інформаційні системи (ТІС). 2002 рік став роком домінування ПФТС і УМВБ. Їхня частина - майже 98,11% всіх угод, укладених на організованому ринку. Інші торгові сектори поділили між собою ринок таким чином: Українська фондова біржа (УФБ) - 0,81%, Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ) - 0,73%, Придніпровська фондова біржа (ПФБ) - 0,04%, Донецька фондова біржа (ДФБ) - 0,03%, Українська міжбанківська фондова біржа (УМФБ) - 0,24%, Кримська фондова біржа (КФБ) - 0,04% [1].

Фондовий ринок України можна віднести до ринків, що розвиваються, оскільки всі цінні папери, які обертаються на ньому, мають низьку ліквідність. Про це свідчить значний розрив між котуванням покупки і продажем фондових активів. У середньому він складає за групою найбільш популярних паперів 20% - 25%. Для порівняння: у Росії цей показник не перевищує 1,5 - 2,0%. Про низьку ліквідність фондового ринку говорить також такий факт: якщо в 1997 році в лістингу ПФТС присутні 150 емітентів, а угоди відбувалися тільки з 87, і на перший десяток найбільш ліквідних емітентів припадало 67,9% загального обсягу зроблених угод [8, с. 332], то вже в 2003 році близько 12000 угод на 130 емітентів облігацій (480, якщо вважати серії). Кількість угод з цінними паперами, укладених в 2003 році, - 17389 (у 2002 році - 18662): практично залишилася на існуючому рівні.

Необхідно також відзначити, що для українського фондового ринку характерний низький рівень ринкової капіталізації. За 2003 рік він складає менш 4 млрд дол., або менш 10% валового внутрішнього продукту. Низький рівень капіталізації українського фондового ринку пояснюється низькою рентабельністю підприємств, великою їхньою заборгованістю, нестабільністю соціально-економічного життя країни, нерозвиненістю інфраструктури ринку цінних паперів.

Основними факторами, що стримують розвиток фондового ринку України, є [12, с. 18]:

існуюча податкова нормативна база;

відсутність активного вторинного ринку;

нерозвиненість ринку похідних фінансових інструментів;

звуженість і непрозорість позабіржового ринку.

Незважаючи на всі негативні фактори, український фондовий ринок залишається привабливим об'єктом для довгострокових вкладень, тому що він має великий потенціал росту.

Водночас розвиток фондового ринку України залежить від реального розвитку економіки. В міру пожвавлення економіки збільшується обсяг операцій з фінансовими інструментами в Україні. Сумарний обсяг угод на фондовому ринку України в 2000 році склав близько 38 млрд грн (у 1999 році 26 млрд грн), тобто фондовий ринок України в 2000 році виріс майже в 1,5 раза.

Український фондовий ринок як і раніше залишається непрозорим. Через організований ринок (біржові і торгово-інформаційні системи), за оцінками експертів, пройшло не більше 10% всіх укладених угод. Так, обсяги торгівлі на організованому ринку виросли в 2001 році в порівнянні з 2000 роком майже в 3 рази і склали 8556,6 млн грн (у 2000 році - 2382,54 млн грн).

Слід зазначити, що облігації починають відігравати усе більшу роль на фондовому ринку України. Якщо в 2000 році обсяг торгів акціями та облігаціями склав, за даними з [14], 1352,4 і 1695,1 млн грн відповідно, то вже в 2002 році [13]: акцій - 20,1 млрд грн, облігацій: підприємств - 1,283 млрд, ОВДП - 584 млн грн. Порівнюючи дані, можна констатувати, що обсяг торгів за акціями і облігаціями значно збільшився.

На нашу думку, основними передумовами становлення фондового ринку в Україні повинні стати [10, с. 42]:

- масштабна приватизація і пов'язаний з нею масовий випуск цінних паперів;

- створення і діяльність комерційних утворень, що залучають гроші на акціонерній основі;

- розширення практики зосередження грошей через боргові цінні папери загальнодержавними і муніципальними органами;

- використання підприємствами регіону облігаційних позичок, що є більш дешевим видом ресурсів у порівнянні з банківськими кредитами;

- поява похідних цінних паперів у процесі розвитку національних ринків товарів, послуг, нерухомості;

- використання цінних паперів у міжнародних взаєморозрахунках і доступ до міжнародних ринків капіталу;

- швидке становлення інфраструктури фондового ринку, поліпшення його технологічної бази;

- динамічний розвиток і зміцнення мотивації професійних учасників ринку цінних паперів.

Останнім часом виникає усе більший інтерес до ринку корпоративних облігацій. Так, у 2002 році було зареєстровано 105 випусків корпоративних облігацій на суму 4,28 млрд грн [13]. Вартість угод, укладених з корпоративними облігаціями, перевищила вартість угод, укладених з іншими цінними паперами в ПФТС, і досягла 2,03 млрд грн - 258% рівня 2002 року і 63,4% від загального обсягу торгів ПФТС. Обсяг торгів корпоративними облігаціями в 2003 році склав - 2 038,11 млн грн (63,37% загального обсягу торгів).

Слід зазначити, що це пов'язано з тими перевагами, які одержує компанія, залучаючи фінансування за допомогою випуску облігацій. У першу чергу, емітуючи облігації, підприємство одержує альтернативне джерело фінансування капітальних вкладень або оборотного капіталу. Це дозволяє підприємству більш гнучко управляти фінансами як за вартістю, так і за обсягом залучених ресурсів.

Якщо обсяг торгів корпоративними облігаціями в ПФТС за три квартали 2002 року склав 422,9 млн грн, з них:

на первинному ринку - 342,24 млн грн;

на вторинному - 80,65 млн грн,

то вже в грудні 2003 року розміщення корпоративних облігацій:

на первинному ринку становило 873 250 000 грн;

держоблігацій - 156 555 840 грн.

Вторинний ринок у грудні поставив рекорд 2003 року. Обсяг торгів за грудень місяць склав 646 млн грн, що не тільки більше, ніж у будь-який інший місяць 2003 року, але і більше за квартальний обіг у 1-3 кварталах.