Сторінка
2

Освіта як чинник соціально-політичної та культурної інтеграції українського суспільства

На жаль, існуюча система освіти вимагає реформ, оскільки не побудована на таких підвалинах. Вона повинна забезпечити цілісний процес інтеграції професіоналізму з розвитком особистості.

Свідченням глобальної динаміки цінностей є ціннісна теорія Р. Інгельхарда. Вчений доводить переорієнтацію ціннісної системи людства від матеріалістичних до постматеріалістичних цінностей. Так, молодші покоління демонструють більшу орієнтацію на постматеріалістичні цінності, ніж старші. Такий рух відбувається від покоління до покоління. Соціалізувавшись певним чином у ту чи іншу аксіометричну картину світу, певне покоління притримується її упродовж усього життя. Ціннісні зміни ідуть у суспільстві не фронтально, а стратифіковано, від когорти до когорти. Аксіометрична межа проходить між відносно однорідними в ціннісному відношенні поколіннями. На думку дослідника А. Вардомацького, формативним, визначальним вважається віковий інтервал 12-18 років, який відіграє домінантну роль, визначаючи життєві цінності на всю наступну біографію. Такі результати підсилюють значення освіти у формуванні особистості, оскільки саме на ці роки припадає суцільне охоплення молоді інститутом освіти. Освіта здатна впливати на суб’єкта певної епохи, формуючи такі цінності та якості, які проявляться в майбутньому.

Аналізуючи ситуацію, яка склалася у системі вітчизняної освіти, можна відзначити одну з сучасних тенденцій, яка негативно відображається на здатності виконувати освітою, насамперед вищою, інтеграційну функцію. Ця тенденція полягає у порушенні цілісності системи вищої освіти України. Основним показником наявності даної тенденції є перетворення, фактично, колись єдиного освітнього простору в конгломерат регіональної освіти.

У даний час усе більше студентів навчаються в регіональних ВНЗ. В такій ситуації прослідковуються, з одного боку, позитивні моменти. Зокрема, забезпечення життєдіяльності студентів здійснюється з меншими затратами як для студентів, так і для ВНЗ, легше врахувати у навчальному процесі регіональну специфіку економіки. Водночас, негативних моментів більше, аніж позитивних. У державі порушується академічна мобільність студентів та викладачів. А цей параметр включений як основна компонента у Болонський процес і є важливим для розвитку сучасної освіти та інтеграції України в Європейський освітній простір.

Результати соціологічних досліджень засвідчують, що випускники шкіл стають менш мобільними і все частіше орієнтуються на вищий навчальний заклад, який є територіально ближчим, розміщується у регіоні проживання, що здешевлює навчання, в тому числі проїзд, проживання, харчування і т. ін. У той час, європейський освітній простір характеризується інтернаціоналізацією освіти, що виявляється у формі зростання взаємних обмінів студентами, викладачами і дослідниками тощо.

Сучасна освіта повинна поєднувати в собі полікультурне і національно-патріотичне виховання. Задля виконання завдань останнього незрівнянний виховний вплив має мова як один з найважливіших компонентів культури, її основа. Однак на сьогодні «існує низка проблем, пов’язаних саме з мовною політикою та мовними стратегіями як у навчанні, так і у вихованні» і постає бар’єром на шляху інтеграції українського суспільства. На значній частині території України перехід навчальних закладів на державну мову є недостатнім. Не сформовано належною мірою потреби її вивчати, знати, спілкуватися та будувати систему особистої культури на основі національної мови. Погодимося, що «особливе місце в повноцінному прилученні до культури, духовних, моральних, інтелектуальних цінностей і традицій належить мові. По суті вона є не тільки засобом комунікації, але і ключем, що дозволяє розкривати закодований в культурі сакраментальний зміст».

Ще одним чинником, який може виявитись суттєвим бар’єром до виконання освітою інтеграційної функції, є низькі оцінки якості сучасної освіти. У крос - регіональному соціологічному дослідженні ми з’ясували думку мешканців полярних регіонів України - Львівщини та Луганщини - про якість сучасної середньої та вищої освіти, як вона змінилася, порівняно з «радянською». Зрозуміло, що отримані оцінки містять суб’єктивну компоненту, є достатньо інтуїтивними, однак відображають «дух освіти», ставлення соціуму до інституту освіти. Відображення якості освіти у масовій свідомості є тією оцінкою, що враховує не лише внутрішні показники якості, що більш адекватно визначаються за допомогою педагогічних та освітніх параметрів, а, швидше, показники, які лежать поза системою освіти та коригуються такими глобальними процесами, як життєвий рівень, якість життя, стан ринку праці та ін.

Соціологічний аналіз результатів засвідчив (Табл.1) переважання негативних оцінок, що вказує на зниження якості освіти. Це стосується як рівня середньої освіти, так і вищої. Водночас, варто відзначити, що оцінки сучасних змін у якості освіти є досить різноплановими. Трансформації інституту освіти сприймаються неоднозначно. Пересічний мешканець не часто може адекватно сприйняти, зрозуміти і оцінити той потік перманентних експериментів та інновацій, що відбувається у сфері освіти. Результати вказують на амбівалентність опіній, навіть їх аморфність.

Таблиця 1

Як змінилась якість освіти, порівняно з радянськими часами? (%)

Варто зазначити, що якість освіти є багатогранною характеристикою, яку складно виміряти. На якість освіти впливають «минуле» (попередня якість освіти, пануючі академічні цінності), «сучасне» (ресурси, що виділяються на освіту державою і суспільством; ефективність управління; престиж освіти і оплата праці освітян, усталена структура підготовки фахівців тощо) та «майбутнє» (вплив постмодернізму, рух до суспільства знань, зростаюча потреба у вдосконаленні професійної компетентності громадян, формування творчих особистостей). Аналізуючи перспективи інституту освіти, соціолог Є. Подольська серед головних характеристик освіти в умовах постмодерну виділяє наступні:

- відмова від ідеології диктату стосовно світогляду учня; школа не бажає формувати людину з заданими властивостями;

- реалізація мультикультурної освіти, тобто учитель не має права нав’язувати єдиного способу сприйняття дійсності;

- відмова від примусової соціалізації, підгону під «ідеальну ідентичність» тощо.

Зазначені тенденції все більше ускладнюватимуть можливість культурної цілісності та інтеграції соціуму. Разом з тим постмодерністські ідеї є досить протиречивими, парадоксальними, невизначеними, водночас, пропонуючи критичне мислення, відмову адаптаційної парадигми виховання, від примусової соціалізації, ідеологічного диктату та обмеження свободи, що є досить позитивним.