Сторінка
10
Щодо загального характеру мелодики, то при звичайній розмові вона спокійна, а при схвильованому — більш енергійна, мелодичні зміни сміливо підкреслені.
В усіх випадках відтворення логіко-емоційного змісту мови «чужої» і власної читець повинен уміти володіти мелодикою: добре оперувати всіма змінами голосу в процесі мовлення.
Експериментальне підтвердження ефективності запропонованої методики у початковій школі
Для того, щоб визначити початковий рівень сформованості уміння виразно читати вірші, був проведений констатуючий експеримент в двох класах: експериментальному 2 «В» - 21 учень і контрольному 2 «Б» - 21 учень в СОШ №7 міста Тернополя.
Під час констатуючого експерименту були відвідані уроки читання в других класах з метою з'ясування, наскільки виразно учні уміють читати вірші.
Дітям було запропоновано прочитати вірш О. Олеся «Веснянка»(Додаток ), який вони вивчали раніше.
Порядок проведення експериментальної роботи.
Кожен з учнів виразно читає вірш. Сформованість навички виразного читання віршів здійснювалася по наступними критеріям:
- правильний словесний наголос;
- правильне дихання;
- зміна сили голосу;
- правильна інтонація;
- правильна постановка фразового і логічного наголосу;
- правильна розстановка пауз;
- оптимальний темп читання.
Отримані дані підраховані і приведені в кількісному і процентному співвідношенні.
Ці результату показують, що навики виразного читання віршів у дітей розвинені на невисокому рівні.
Не уміють правильно управляти диханням 8 чол. у експериментальному і 7 чоловік в контрольному класі; змінювати силу голосу – 14 чол. у експериментальному і 13 чол. у контрольному; вибирати потрібну інтонацію - 12 чол. у експериментальному і 11 чол. у контрольному класі; правильно ставити логічний наголос - 13 чол. у експериментальному і 14 чоловік в контрольному класі; правильно ставити паузи - 15 чол. у експериментальному і 13 чоловік в контрольному класі; вибирати потрібний темп - 14 чол. у експериментальному і 13 чоловік в контрольному класі.
За даними результатами можна зробити висновок, що на уроках читання дуже мало уваги приділяється роботі над виразним читанням, тобто над засобами логіко-емоційної виразності читання. Більшість учнів не уміють читати вірші із належною інтонацією, не дотримують темп, паузи, читають тихо і на одному диханні. Багато в чому дані факти пояснюються тим, що діти мають найзагальніші уявлення про виразність читання. Це стало ясно з відповідей учнів на питання: «Що означає читати виразно?»
У опитуванні брали участь 42 учні. Проаналізувавши відповіді дітей, вийшли такі результати:
- 50% дітей вважають, що читати виразно – це, значить, читати голосно;
- 25% розмірковують, що це, значить, не поспішати, читати повільно, роблячи паузи між словами;
- 13% відповіли, що треба читати виразно, промовляючи всі слова;
- 8% вважають що, читати виразно – це дотримуватись інтонації;
- і лише 4% відповіли, що виразно читати – це, значить, дотримуватись паузи, виділяти голосом потрібні слова, знижувати або підвищувати голос.
З відповідей дітей можна зробити висновок, лише невелика кількість дітей (4%) характеризує виразне читання з урахуванням різних компонентів виразності.
Тому необхідно дітей навчити виразно читати вірші, адже лише виразне читання допомагає зрозуміти і відчути вірш.
На основі аналізу літературознавчої, мовознавчої, психолого-педагогічної і методичної літератури, а також з врахуванням результатів констатуючого експерименту був розроблений і проведений навчальний експеримент. Метою експерименту стало формування в учнів 4 класів уміння виразно читати вірші.
У формуючому експерименті брали участь учні 2 «В» класу ЗОШ №7 міста Тернополя – всього 21 учень. Експеримент проводився в березні – квітні 2008 року. Розроблена програма містить два взаємозв'язані напрямки:
1) Робота над сприйняттям вірша (робота над мовними особливостями вірша, робота над образом ліричного героя, визначення теми і ідеї вірша)
2) Робота над компонентами виразності: постановка пауз і наголосів, дихання, сила голосу, темп читання, інтонація.
Покажемо, як проводилася робота над встановленням залежності між особливостями вірша і вибором тих або інших компонентів виразності при читанні.
Заняття 1.
У плані завдань засвоєння віршової паузи учні першого класу мають знати, що вона обов'язкова після кожного віршового рядка.
— Сьогодні, розпочинає бесіду вчитель, — ми познайомимося ще з так званою віршовою паузою. Віршова пауза використовується тільки при читанні віршів і тому називається віршовою. Віршований твір на відміну від прозового характеризується ритмічно організованою мовою. Кожний рядок вірша має певну кількість наголошених і ненаголошених складів, які чергуються.
Вчитель скандує приклад:
Х6 - лод - но / взим - ку - зай / ча — там — і / біп - ці, Пе ~ си — ку / в буд - ці, - в са /ра — ї-ко /рів — ці. Мерз - путь -у/кб — ти - ка /лап - ки - і /ву - ха, Мерз - не - во /рд - на - в ли / ху - за ~ ві / рю - ху.
— Щоб не порушити такого ритму і не перетворити вірш на прозу, то в кінці кожного віршового рядка робимо паузи незалежно від того, є там розділовий знак чи нема. Прочитаємо вірш Лесі Українки «На зеленому горбочку». Розкрийте читанку на сторінці 238. Позначіть легенько олівцем паузи після кожного рядка вірша і всередиш передостаннього на місці коми.
На зеленому горбочку, /
У вишневому садочку, /
Притулилася хатинка, /
Мов маленькая дитинка/
Стиха вишила доглядати, /
Чи не вийде її мати /
І до білої хатинки, /
Немов мати до дитинки, /
Вийшло сонце, /засвітило /
І хатинку звеселило. /
Після цього вірш читає вчитель, потім діти.
— Правильність читання вірша, — далі пояснює вчитель, — ще не означає, що робити паузу треба тільки після,кожного віршового рядка. Треба ії робити і всередині рядка, якщо цього вимагає зміст. Наприклад, (вірш заздатегідь підготовлений);
Сонце /стукає в віконце. /
Ти не спи, /як сходить сонце. /
Прокидайся /— й на зарядку, /
А з зарядки /та й на кладку. /
Через кладку /на лужок, /
А з лужечка /та в садок. /(207)
Вірш читають учні, витримуючи паузи.
Заняття 2
1. Бесіда.
Діти, ви вже знаєте, що таке паузи і де їх слід робити, читаючи тексти. Сьогодні ми розглянемо їх тривалість. Не всі паузи однакові за тривалістю. Одні з них вимагають короткої мовчанки, інші — довшої.
Прочитайте мовчки один абзац тексту, вдумайтесь у прочитане і олівцем позначте місце пауз.
Перевіривши правильність позначок, вчитель зосереджує увагу дітей на слуханні.
— Зараз я читатиму текст, а ви прислухайтесь, чи однаково я мовчатиму на місці кожної паузи, чи не однаково. Помічайте ті місця, де я мовчатиму довше.
Після читання сприймання тривалості пауз обговорюються. Одночасно вчитель рекомендує довші мовчанки позначати двома рисочками, а тривалі — трьома.
2. Переконавши дітей у тому, що паузи бувають різної тривалості, вчитель пояснює, як виміряти і позначити тривалість на письмі.