Сторінка
2

Скульптура. Можливості в інтер’єрі та на уроках

Ще первісна людина виконувала рисунки і висікала на камені вражаючі нас до цього часу глибоко життєві зображення звірів, птахів, людей. У стародавньому Єгипті багато тисяч років тому поруч з будівництвом пірамід і храмів споруджувались грандіозні статуї фараонів, сфінксів, в камені висікалися рельєфи, які оповідали про життя і побут тих часів. І скрізь поруч з людьми скульптури зображали звірів, птахів.

В епоху Ренесансу Леонардо да Вінчі уважно та ретельно вивчав усе, що пов’язано з життям тваринного світу, і це привело великого художника й мислителя до наукових відкриттів, які випередили думку його сучасників на багато століть.

Анімалістична скульптура важлива ділянка вивчення навколишнього світу дітьми. У своїй культурі ні одна епоха не обминула своїм мистецтвом фауну. Від старовинних творів ритуального призначення пластики древніх до численних творів станкової та декоративної анімалістики 20 століття проходила еволюція і можна прослідкувати як розцвітала і занепадала і знову набувала сил та значимості анімалістична тематика.

Діти з раннього віку люблять тварин, готові захищати і допомагати їм у всьому. Мистецтво має унікальну можливість допомагати зберігати ці прекрасні почуття на все життя. Добрі, талановиті поезії, казки, пісні, оповідання, рисунки, живопис, декоративне мистецтво і звичайно скульптура це ті джерела, які живлять дітей мудрістю, творчістю, теплотою любові до рідної природи, рідного краю до Батьківщини. Для того, щоб успішно працювати в анімалістичному жанрі необхідні знання зовнішніх форм звірів, птахів і інших живих організмів, конструктивного скелетного механізму, розуміння відмінності у будові тварин їх анатомії – все це конче необхідно для анімаліста, якраз ними він повинен займатися весь час, працюючи з натурою. Як допоміжний матеріал використовуються фотоматеріали, ілюстрації, анатомічні таблиці і рисунки, слайди, фільми і інше, але все ж основний процес пізнання, особливо на початку творчої дороги відбувається з олівцем в руках. Рухливість людей в анімалістиці змушує зовсім по іншому відноситися до роботи на анімалістичну тематику від усіх інших видів малювання. Першим кроком у творчій роботі анімаліста – це дуже швидкі навіть миттєві фіксування загального силуету тварин, основного принципу руху, пластики, найбільш загальні враження від натури. Доброю підмогою є використання фотоматеріалів зроблених при безпосередньому перебуванні серед тварин. Начерки і фотоматеріали допомагають у навчанні бачити головне і опускати другорядне, дріб’язкове. Начерк тренує, він вимагає гостроти ока, твердості руки, витримки і терпіння.

Вивчаючи матеріали визначних скульпторів що працювали в анімалістиці ми бачимо наскільки віртуозно виконані ці начерки, вони уже самі по собі є творами мистецтва. Виконання начерків дуже важливо ще і тому що вони розвивають зорову пам'ять, адже багато таких рисунків приходиться закінчувати без натури. Дуже багато точних образів відкладаються у пам’яті і їх потім можна використовувати при створенні нових творів, беручи ці образи з пам’яті як з бібліотеки. Деякі художники працюючи над начерками не міняли лист паперу, якщо його модель міняла позу, а тут же поруч з першим рисунком, фіксувався другий варіант руху, потім третій, четвертий і т.д. і таким чином на аркуш паперу поміщались цілий ряд зображень натури. Деякі начерки допрацьовувались потім у майстерні, деякі залишались такими ж. і ті і інші часто продовжували своє життя у маленьких пластилінових етюдах в об’ємі, а деякі і у закінченій, анімалістичній скульптурі.

Дуже важливим є те що у рисунку повинна бути зафіксована на тільки достовірність зовнішньої форми тварин а і вираз потенціальних можливостей її руху який характерний якраз цій тварині. Якщо у рисунку це є то він сам по собі уже стає художнім твором і має певну художню цінність, без цього це буде «мертве чучело». Деякі художники передають будову, рух, мову тварин а поруч опрацьовані, завершені виразні деталі. Дехто думає що нарисувати, виліпити тварину дуже просто і це не потребує ніяких ґрунтовних знань і це доступно кожному художнику. Однак це на так. Зовсім недостатньо зобразити, навіть досить точно натуру, треба відчути її серцем, тому не всякий художник здатний стати анімалістом. Потрібна ціла сума якостей серед яких чи не перше місце займає любов до тварин. Багато особливостей творчості анімаліста викликана специфікою моделі. Може найголовніше заключатися в тому, що різноманітність людей відмінність однієї людини від іншої сприймається зразу. Ми не тільки миттєво відрізняємо молодого від старого, чоловіка чи жінку і ще багато різних індивідуальних якостей. А що ми бачимо у тварин? Малюючи чи виконуючи скульптуру тварин необхідно навчитися виконувати портрет даної тварини, особливо важливо коли це робота з натури. Тварини як і люди дуже відрізняються між собою як загальною будовою так і ходою, обличчям, виразом очей і т.д. як серед людей так і серед тварин можна спостерігати різні типи – товстунів, струнких, силачів, незграб. Серед тварин ми знаємо красунь і потвор, симпатичних і бридких – хоча усі вони по своєму дуже досконалі і цікаві. Глянувши на тварин нам здається що всі коні, корови, олені, ведмеді і інші здаються однаковими, але коли уважно заглибитись у їхнє вивчення, ознайомлюємося з ними персонально то ми починаємо розуміти наскільки вони різні, особливо це стосується їхніх облич. Неможна також забувати що основний спосіб самовираження тварин що є доступним образотворчому мистецтву це рух. Рух для тварин це не просто переміщення у просторі: біг, ходьба, стрибки, політ, а також і звуки за допомогою яких вони спілкуються між собою, виражають свій настрій гнів чи радість, материнську ніжність чи загрозу, страх чи довіру і ще багато інших емоцій.

При роботі з натури ці обставини створюють анімалістам додаткові трудності, але саме зображення живої моделі для них основне. Це їхні університети, це їх творча кухня, їхнє джерело творчості. Пластичне зображення тварин можна спрямовувати у декількох напрямках. Це в першу чергу реалістичне зображення з дотриманням усіх танк остей зображувальної натури. У цьому варіанті зображаємо тварину дотримуючись пропорцій, характерних особливостей руху, особливо детально проектуємо деталі. Передаючи обличчя тварин намагаємось побачити найдрібніші особливості деталей обличчя, його виразу. Якщо вийде то ми одержимо правдивий реалістичний твір, можна навіть сказати, портрет. Від нас залежить, як передати шерсть тварин чи пір’я птаха. І це може бути індивідуальним вирішенням автора. Скульптуру тварин значних розмірів треба виконувати на каркасі з врахуванням ваги частини фігури які найбільше виступають в будь-яку сторону від площі приєднання фігури до каркаса. Як приклад можна навести фігуру оленя у стрімкому стрибку, коли вся опора знаходиться в одній точці, чи зліт птаха який дотикається до площини на якій базується вся вага однією точкою. Каркас в цих і інших випадках мусить бути міцним, металевим, точно розрахованим на цю вагу. Пластичним матеріалом у цьому випадку мала б бути глина. Якщо розмір етюду тварини незначний то його доцільно виконувати у пластиліні. Щоб модель тварини виконана у м’яких матеріалах стала анімалістичною скульптурою її треба перевести у тверді матеріали. Таким матеріалом є для відливання гіпс, бетон, кераміка, бронза і інші матеріали а також дерево з якого вирізають та камінь з якого висікають скульптуру. Багато етюдів можна виготовити без каркасу в будь-яких матеріалах, як у глині так і у пластиліні. Це в першу чергу, якщо скульптура має велику площу з’єднання з основою, наприклад тварина сидить чи лежить, або коли настільки узагальнена що відсутні якісь елементи що виступають за межі фігури, або говорячи простіше усі деталі не виходять за межі головної маси глини. Також без каркасу треба виготовляти модель скульптури яка виготовляється в керамічній масі яку треба випалювати у керамічних печах. Якщо скульптура незначних розмірів її треба ставити у піч цілу, а якщо розміри великі то модель можна розрізати на частини і випалювати по частинах які після випалу збираються в єдине ціле.