Сторінка
2
Перш за все, у всіх представницьких та виконавчих органів державної влади (і в управлінні освіти і науки тим більше) призначаються посадові особи, які безпосередньо будуть відповідати за здійснення заходів щодо соціально-педагогічної підтримки дітей із вадами розвитку. Ці відповідальні посадові особи ініціюють або беруть безпосередню участь у закріпленні необхідних функцій структурних підрозділів і працівників, порядок взаємодії між ними, виділяють необхідні матеріальні та фінансові ресурси, а також проводять інші необхідні заходи.
Обласні та місцеві органи державної влади та управління під час прийняття нормативних актів, зобов’язані співвіднести ці рішення та документи із загально регіональними пріоритетними орієнтирами щодо соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями; розробляти і приймати цільові документи, рішення, ухвали, які безпосередньо торкаються проблем дітей із вадами розвитку.
Систематично (але не рідше 1-2 разів на рік) повинен розглядатися хід та результативність реалізації запланованих дій і заходів на засіданнях облради, обладміністрацій, міських (районних) виконкомах.
Аналогічна робота здійснюється на рівні підприємств, організацій, відомств, навчально-виховних та медичних закладів. Ця робота здійснюється і через виконання рішень вищих органів влади та організацій, і за власною ініціативою. Усі суб’єкти діяльності, які мають відношення до реалізації програми, повинні не тільки керуватися нормативно-правовими документами, але й бути готові до здійснення прогностичної функції, без якої неможливо досягти високих результатів. Це складає так званий концептуально-прогностичний етап у реалізації програми, що передбачає її концептуальне обґрунтування, розробку теоретико-методологічних ідей та принципів реалізації.
У розробленій загальній схемі механізму реалізації програми соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями, враховували прогнозований стан процесу педагогічної підтримки як цілісної соціально-педагогічної системи. Вона містить гіпотетичні припущення про чинники, що впливають на ефективність здійснення регіональної програми, механізми реалізації, організаційні заходи щодо регіональної програми та ін. На особливу увагу заслуговує прогнозування можливої протидії з боку неконтрольованих соціальних чинників, а також заходи щодо їх нейтралізації та перспективи розвитку запропонованих новацій.
Проаналізовано параметри ресурсного забезпечення підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями. Нормативно-правове забезпечення включає знання суб’єктами соціально-педагогічної підтримки нормативних документів і правової основи своєї діяльності, загальну професійну компетентність у роботі з документами і регламентуючими інструкціями, усвідомлення своїх прав та обов’язків, уміння використовувати свої повноваження в повному об’ємі.
Інформаційне забезпечення включає весь спектр інформації, необхідної для виконання своїх функцій. Причому мова йдеться не просто про визначений інформаційний об’єм, а про формування банку спеціальної інформації з різних галузей знань.
Концептуальне забезпечення спрямоване на осмислення провідних загальнотеоретичних положень із різних наук (перш за все філософії, педагогіки, психології, медицини), необхідних для розробки концептуальних положень програми та створення механізмів її практичної реалізації. Особливе значення має процес адаптації загальнотеоретичного багажу до конкретних соціально-педагогічних ситуацій.
Методичне забезпечення припускає розробку соціально-педагогічних технологій і рекомендацій щодо їх застосування різними суб’єктами соціально-педагогічної підтримки - педагогів, соціальних працівників, батьків.
Матеріальне забезпечення безпосередньо не формується розробниками програми, але враховується ними при здійсненні своєї діяльності. Це, перш за все, можливості бюджету регіону, фінансування конкретних соціальних програм, наявність сучасної технічної бази, можливостей роботи з комп’ютером, системою Інтернет та ін.
Психологічне забезпечення припускає створення, з одного боку, у всіх суб’єктів соціально-педагогічної підтримки установки на толерантність і терпіння в досягненні результату, з іншої - формування у дітей з обмеженими можливостями суб’єктної життєвої позиції, соціальної активності, віри у власні сили.
Кадрове забезпечення визначається готовністю соціальних педагогів, соціальних працівників, інших суб’єктів соціально-педагогічної підтримки до реалізації покладених на них обов’язків, їх компетентністю і прагненням до професійного самовдосконалення.
Складовими механізму розробки та практичного здійснення програми соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями мають бути:
постійні комісії у справах дітей з обмеженими можливостями у представницьких органах влади (обласних, міських, районних, селищних, сільських);
управління (комітети, відділи) у виконавчих органах влади;
спеціальна служба у справах дітей та молоді з обмеженими можливостями (державні або громадські);
філії всеукраїнських установ, закладів щодо вивчення проблем дітей і молоді з обмеженими можливостями та підготовки соціальних та спеціальних працівників;
фонди (чи їхні філії) сприяння реалізації соціально-педагогічної підтримки дітей і молоді з обмеженими можливостями.
При моделюванні механізму реалізації регіональної моделі соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями ми виходимо з того, що такий механізм є явищем надзвичайно мінливим у часі. Крім того, ми вважаємо за необхідне враховувати чинники, які впливають на ефективність здійснення соціально-педагогічної підтримки. Найважливіші з них такі:
1. Загальнодержавна стратегія у справі соціально-педагогічної підтримки дітей із вадами розвитку на цей час.
2. Чинники, що мають специфічний уплив на соціально-педагогічну підтримку дітей-інвалідів у регіоні:
демографічна ситуація та стан здоров’я молоді в регіоні;
регіональні традиції;
структура економіки, фінансово-економічний стан регіону.
3. Організаційні та фінансові чинники:
створення та діяльність органів державної влади щодо реалізації соціально-педагогічної підтримки дітей та молоді з вадами розвитку;
увага та особистісна моральна відповідальність керівництва області, міст (районів) за стан справ у соціально-педагогічній підтримці дітей і молоді з обмеженими можливостями;
наявність медичних, педагогічних, соціальних та інших кадрів, здатних здійснювати соціально-педагогічну підтримку дітей із обмеженими функціональними можливостями;
створення інфраструктури навчально-виховних, медичних, соціально-побутових, дозвіллєвих закладів;
фінансове та матеріальне забезпечення регіональної роботи щодо соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями.
4. Активність громадськості та самих дітей з обмеженими можливостями:
участь громадськості у роботі щодо соціально-педагогічної підтримки дітей-інвалідів;
участь дітей із вадами розвитку у діяльності державно-громадських організацій та установ;
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Культура зовнішнього вигляду вчителя
Підготовка молодших школярів до виконання соціальних ролей на уроках української мови
Роль активних та інтерактивних форм і методів навчання в удосконаленні педагогічного процесу та розвитку творчих здібностей школярів
Бесіда на уроках у початкових класах
Система родинного виховання в педагогічній спадщині А.С. Макаренка