Сторінка
8

Емоційна експресивність у невербальній поведінці вчителя

Інструкція передбачає виконання завдання на розпізнавання жестів, таким чином, що в кожній ситуації учні повинні були поряд з названим жестом дати характеристику (якостей, властивостей) педагогу, який використовує даний жест. Біля номера ситуації необхідно поставити номер групи жестів, які частіше використовує той чи інший педагог та в третій колонці вказати властиві педагогу якості, властивості, що відповідають тій чи іншій ситуації взаємодії. Протоколи опитування учнів містяться в додатках.

Крім того, при підготовці по початку проведення експерименту дітям необхідно роз’яснити та проаналізувати основні поняття, які могли б ними сприйматися неоднозначно, а саме, жест, жестикуляція, міміка, емоційність, експресивність та ін.

Отримавши емпіричні дані опитування учнів (Див. Додаток 3), та узагальнивши їх ми отримали такі результати:

З групи жестів, які характеризують обурення, більшістю досліджених вчителів використовуються жести 1.1.1 та 1.1.3 – Різкі хлопки обома руками по стегнам та різкий вказівний жест усією рукою в сторону об’єкта обурення з докоряючим похитуванням голови.

З групи жестів, які характеризують пригадування, більшістю досліджених вчителів використовуються жести 2.1.3 та 2.1.4 − Потирання (постукування) скронь пальцем та почісування потилиці, голова припіднята уверх.

З групи жестів, які характеризують схвалення, згоду, більшістю досліджених вчителів використовуються жести 3.1.2, 3.1.1 − Великий палець нагору, кисть у кулак («відмінно») та кивок головою вперед зверху вниз у сагиттальній площини;

З групи образливих, негативних жестів, більшістю досліджених вчителів використовуються жести 4.1.1, 4.1.3, 4.1.4. − Поплескування по плечу малознайомого, старшого за віком або статусом; Постуківающі рухи вказівним пальцем по кінчику вуха; Постукати кулаком по чомусь твердому, потім по чолу;

З групи жестів, які характеризують привертання уваги, запрошення до дії, більшістю досліджених вчителів використовуються жести 5.1.1 − Піднімання рук нагору.

З групи жестів регуляції мовленнєвого потоку, більшістю досліджених вчителів використовуються жести 6.1.3. − Вказівний палець поперек губ.

З групи жестів, які характеризують завершення контакту, більшістю досліджених вчителів використовуються жести 7.1.4, 7.1.2 − Скласти руки хрест-навхрест на грудях; Заткнути вуха пальцями, прикрити долонями.

З групи жестів прохання та вимоги, більшістю досліджених вчителів використовуються жести 8.1.3. − Протягання руки із предметом.

З групи вказівних жестів найбільшою популярністю серед досліджуваних вчителів користується жест 9.1.2. − Вказівним пальцем у напрямку до об'єкта.

З групи жестів, які характеризують зображення власного стану, найчастіше серед досліджуваних вчителів використовуються жести 10.1.3. − Указування на вухо (погано чую).

Жести, які зображують іншу людину застосовуються досліджуваними вчителями, на думку опитаних учнів вкрай рідко. Але, якщо вони їх використовують, то найчастіше це жести 10.2.5, 10.2.1. − Долоня приставлена до вуха; крутіння кистей одна навколо іншої перед собою.

Результати спостережень, анкетування з учителями і їхній аналіз дозволяють зробити наступні висновки:

Досвідченими вчителями часто планується використання певних жестів на уроці, багато жестів (особливо вказівні жести) чітко продумуються заздалегідь.

Більшість учителів недостатньо добре усвідомлюють особливості свого невербального спілкування на уроках, хоча в цілому вони задоволені своєю жестикуляцією. Коефіцієнт подання про рівень власної жестикуляції середній.

Результати ранжирування використання жестів свідчать про прояви значної непевності більшості вчителів при спілкуванні із класом у присутності сторонніх людей на уроці, про наявності деяких ознак авторитарності.

Опитування учнів, стосовно жестикуляції вчителів на уроці підтвердила думку, що педагоги застосовують широкий спектр груп жестів – жести обурення, пригадування, схвалення, згоди, образливі, негативні жести. Жестами вчителі, зазвичай привертають увагу, запрошують учнів до дії. Використовують жести регуляції мовленнєвого потоку, жести завершення контакту, прохання та вимоги, вказівні жести.

Наймеш популярними серед досліджуваних вчителів виявилися жести, які зображують їх власний стан та жести, що зображують іншу людину.

Аналіз проблеми емоційної експресивності невербального спілкування в професійно-педагогічній діяльності сучасного вчителя дозволяє зробити наступні висновки.

Емоційно-експресивний аспект невербального спілкування залишається недостатньо дослідженим в психолого-педагогічній науці й донині. Серйозним вивченням даної проблеми вчені стали займатися лише в останні 40 років.

Експресивність – властивість вираження людиною власних емоцій через міміку, жести, голос, рухові реакції. Саме правильне застосування даної властивості дозволяє вчителю чітко передати власну думку та ставлення, стати лідером колективу учнів. При цьому досягається тісний контакт з учнями, що є потрібною умовою спілкування і передавання інформації, активізації свідомості і закріплення в них певних знань, умінь та навичок. Емоційно-експресивна сфера значним чином впливає на поведінку особистості, накладаючи печатку на мову, жести, міміку і т.п.

У процесі взаємодії в системі «вчитель-учень» невербальне спілкування відіграє значну роль. Виходячи із цього, учитель повинен володіти не тільки високою мовленнєвою культурою, але й культурою емоційно-експресивного невербального поводження, або культурою використання так званих виразних рухів, оскільки відомо, що різні види невербального спілкування містять у собі часом набагато більше інформації, ніж слова. У зв'язку із цим, проблема значимості невербального компонента в структурі педагогічної діяльності заслуговує на особливу увагу й вимагає ретельного пророблення;

У ході експериментального дослідження було виявлено:

досвідченим учителем планується використання жестів на уроці, багато з них продумуються заздалегідь;

знання більшістю вчителів особливостей власної жестикуляції перебуває на середньому рівні, у той час як найбільш досвідчені з них показали гарний рівень подання про особливості жестикулювання на уроці. При цьому в цілому вчителі задоволені своєю жестикуляцією, що, на нашу думку, свідчить про недостатній рівень розуміння вчителями важливості жестового спілкування в педагогічної діяльності.

У результаті опитування учнів про застосовану жестикуляцію їх вчителів, було виявлено, що педагоги застосовують широкий спектр груп жестів, це і жести обурення, і пригадування, схвалення, згода, образливі, негативні жести. Жестами вчителі, зазвичай привертають увагу, запрошують учнів до дії. Використовують жести регуляції мовленнєвого потоку, жести завершення контакту, прохання та вимоги, вказівні жести. Наймеш популярними серед досліджуваних вчителів виявилися жести, які зображують їх власний стан та жести, що зображують іншу людину.

От