Сторінка
1

Вступ людства в епоху ядерної біди

З розвитком людської цивілізації та науково-технічного прогресу проблеми відносин між природою та суспільством постійно загострюються. Різке збільшення за останнє сторіччя обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва, розвиток транспорту, енергетики, хімізації, зростання урбанізації негативно впливають на природне середовище. Тому серед негативних наслідків науково-технічного прогресу дедалі більшого розмаху набуває забруднення атмосферного повітря, водоймищ, деградація ґрунтового покриву, знищення запасів природних ресурсів, порушення стабільності екологічних систем та багато інших Цілком очевидною стала необхідність активної боротьби х цими явищами, бо вони загрожують життю людей. Надзвичайно важливою проблемою сьогодення є насування екологічної кризи, а аз нею й екологічної катастрофи. Наприкінці ХХ століття людство уже реально усвідомило можливість закінчення свого існування на Землі.

В останні роки все більше накопичується екологічних проблем, що мають глобальний характер. Це, зокрема, проблеми:

Ø Зменшення запасів корисних копалин;

Ø Зменшення джерел енергії;

Ø Забруднення навколишнього середовища;

Ø Демографічне зростання населення;

Ø Урбанізація міст;

Ø Заборона війн та випробувань ядерної зброї.

Заборона війн, випробування ядерної зброї – одне з найболючіших питань людства. 300 учених із 30 країн світу, які вивчали і моделювали можливі наслідки ядерної війни, дійшли висновку, що приблизно 2 млрд. людей згорять у ядерному полум’ї, розпорошаться або перетворяться на пару, загинуть від пожеж, радіоактивних опадів, повної відсутності медичної допомоги. Дим і попіл від палаючих міст, лісів, полів, нафтосховищ утворять суцільну завісу в повітрі навколо планети. Настане «ядерна ніч», яка

триватиме декілька місяців. Температура знизиться на 20 градусів за Цельсієм. Буде знищено озоновий шар. Усе живе загине, тобто «ядерна зима» перетворить Землю на пустелю. Навіть одного відсотка існуючого ядерного арсеналу буде достатньо, щоб знищити не тільки людей, а й флору і фауну Землі.

Військовий конфлікт та території Кувейту та прилеглих територіях (1991) та війна у Чечні наочно показали, наскільки воєнні дії негативно впливають на навколишнє середовище. Так у результаті горіння 500 нафтових свердловин у Кувейті, що тривали протягом 6 місяців, відбулося значне теплове забруднення атмосфери (86 млн. кВт цілодобово), забруднення сажею від палючої нафти(1200тю цілодобово), вуглекислим газом(1,9 млн. т.). Нафтою було вкрито 1554 кв. км поверхні моря, а цілодобово її згорало 7.3 млн. літрів. Унаслідок воєнних дій у Чечні виникли масові інфекційні захворювання людей, що призвело до чисельних жертв серед мирного населення. Здається, людство звикає жити поряд з самим небезпечним і непередбачуваним монстром - зброєю масового ураження і забуває про можливість виходу його з-під контролю. З роками добре засвоєна лише одна істина - ядерна зброя служить засобом лякання і стримування агресора, воно дозволяє запобігти новій світовій війні. На жаль, ми нехтуємо іншою істиною: ядерна зброя стає неконтрольованою, воно розповсюджується і стає надбанням все нових і нових держав. Ця обставина збільшує реальність появи "сюрпризів" у виді несанкціонованого застосування ядерної зброї, аварій з ядерними компонентами, диверсій терористів на об'єктах зброї масового ураження і розкрадань його. Заручниками ядерного терору можуть виявитися цілі регіони і міста з багатомільйонним населенням. При цьому важко передбачати. звідки може прийти ядерна біда і якими наслідками вона обернеться, тому що багато держав приховують свою причетність до ядерного клубу, інші не хочуть підписувати договір про нерозповсюдження ядерної зброї, згідно якого вони не повинні придбавати його і продавати.

Щоб уявити загальну картину розкиду ядерної зброї в світі, необхідно нагадати про основні групи держав, що володіють цією зброєю або створюють його. Ці держави можна розділити на три категорії. Перша - держави, які не заперечують своєї причетності до ядерної зброї, мають високий рівень відповідальності, мають чітку концепцію його використовування, публікують дані про наявність, а деякі з них проводять лінію на обмеження і скорочення ядерних потенціалів.

Державами іншої категорії, приховують приналежність до ядерного клубу, але мають боєприпаси, готові до застосування, можна назвати Ізраїль (за різними даними має від 50 до 200 одиниць боєприпасів). Індію (має декілька боєприпасів), Пакистан може зібрати до десятка авіабомб або боєголовок до ракет).

Нарешті, існує третя, досить велика категорія країн, які можуть виробляти ядерну зброю або близькі до цього: Алжир, Аргентина, Бразилія, Іран, Ірак, Лівія, Північна Корея, Південна Африка, Сірія. Ці держави ведуть пошуки і закупівлі ядерних матеріалів, придбавають технологію виробництва ядерної зброї, наймають учених для реалізації програм науково-дослідних і конструкторських робіт.

Багато хто з цих країн відмовляється від підписання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, а деякі не допускають інспекцій МАГАТЕ. Наприклад, Північна Корея довго не давала згоди на інспекцію двох крупних секретних об'єктів, якими МАГАТЕ особливо цікавиться. 12 березня 1993 р. КНДР заявила про вихід з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Це ще більше підсилило міжнародні підозри щодо ядерної програми Північної Кореї. Проте Сеул як і раніше пропонує перетворити Корейський півострів на без'ядерну зону, для цього за заявою Північно Корейської сторони,

необхідно вивести з півострова американську ядерну зброю і усунути всі побоювання і загрози.

Звичайно, важко дорікати в цих гріхах тільки Північній Кореї, коли Ізраїль, наприклад, взагалі відмовляється підписувати Договір про нерозповсюдження ядерної зброї і продовжує його нарощувати. Подібна відмова може відбутися з боку Ірану, Південної Африки і інших держав.

Словом, "ядерна хвороба" прогресує, оскільки технологія створення типового ядерного заряду сьогодні розповсюджується і не є секретом, вона доступна для багатьох держав. Розповсюдження ядерної зброї росте (хочуть цього або не хочуть винуватці) на грунті жвавої торгівлі ядерними матеріалами і технологією виробництва зброї масового ураження. Переліки продавців і покупців цього товару досить обширні. Наприклад, відомо, що ще до війни в Персидській затоці Франція, Німеччина, Швейцарія, Радянський Союз приклали немало зусиль по формуванню військового потенціалу Іраку, зокрема, продавали цій державі ракети, ядерну технологію.