Сторінка
2
Органи охорони навколишнього середовища і санепіднагляду мають право накладати заборону на розміщення проекту, разом з органами влади вживати заходів адміністративно-правового припинення шкідливої діяльності, притягати винуватців до відповідальності за екологічні правопорушення.
Система стандартів „Охорона природи” ДСТ 17.0.0.00 установлює вимоги до природо користувачів елементами біосфери (атмосфери, гідросфери, ґрунту) у частині захисту їх від антропогенного впливу. Державні стандарти є основними нормативно-технічними документами, що встановлюють загальні вимоги до конкретних видів природокористування. Державні стандарти дають ознаки і методики визначення ступеня впливу на навколишнє середовище різних забруднювачів.
Система державних стандартів включає більше 200 документів, що стосуються охорони навколишнього середовища. Вона підрозділяється на кілька груп стандартів і забезпечує застосування єдиних і обов'язкових методів і правил охорони природи. Стандарти нульового комплексу ДСТ 17.0.0.01 і інші складають групу організаційно-методичних стандартів. Так, ДСТ 17.0.0.04-90 регламентує основні положення екологічного паспорта підприємства.
Стандарти в області охорони води поєднуються в перший комплекс – ДСТ 17.1.1.01 і інші; а, наприклад, ДСТ 17.1.3.07 „Правила контролю якості повітря населених пунктів” – у третій. До четвертого комплексу відносяться стандарти в області охорони і раціонального використання ґрунтів, до п'ятого – використання землі, до шостого – охорони рослинності.
Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” доповнюється законодавчими актами, що конкретизують його положення. У 1992 році прийнятий „Порядок розробки і затвердження екологічних нормативів викидів і скидань забруднюючих речовин у навколишню природне середовище, лімітів використання природних ресурсів, розміщення відходів”. У 1993 році прийнятий Указ „Про утворення Міжвідомчої комісії Ради безпеки України по екологічній безпеці”. У 1994 році „Про державну стратегію України щодо охорони навколишнього середовища і забезпеченню стійкого розвитку”.
Проблема охорони навколишнього середовища має глобальний характер. У Декларації Стокгольмської конференції ООН із проблем навколишнього середовища (1972) сформульовані 26 принципів, покладених в основу міжнародного екологічного співробітництва. Декларація проголосила право людини на життя в сприятливому навколишнім середовищі. Природні ресурси Землі повинні бути збережені на благо нинішнього і майбутнього поколінь.
Конференція ООН у 1992 році в Ріо-де-Жанейро одностайно прийняла Декларацію по навколишньому середовищу і розвитку, що проголосила мету – установити нове, справедливе глобальне партнерство для збереження, захисти і відновлення здорового стану і цілісності екосистеми Землі.
Україною прийняті до виконання, зокрема: Протокол 1985 року про скорочення викидів сірки та їхніх трансграничних потоків;
Протокол 1988 року про обмеження викидів оксидів азоту та їх трансграничних потоків.
Наша держава являється членом багатобічних конвенцій, таких як конвенція про захист Чорного моря від забруднень (1992 р.), конвенції з трансграничного визначення дії промислових аварій і Киотської угоди (1997) про обмеження викидів речовин, що викликають парниковий ефект і ін.
Витрати на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації
Величезні матеріальні і людські втрати суспільства пов'язані зі стихійним лихом, аваріями і катастрофами, що часто супроводжуються руйнуваннями промислових об'єктів і погіршенням екологічної обстановки.
Конкретно статистичні показники для кожного виду надзвичайних ситуацій звичайно розглядають у зв'язку з їх загальною і медико-тактичною характеристикою.
Людські й економічні втрати оцінюються ретроспективно. Визначення про них дають, наприклад, деякі дані, що приводяться при оцінці землетрусу у Вірменії 7 грудня 1988 року.
Епіцентр землетрусу (по шкалі Ріхтера 8…9 балів, по 12-бальній шкалі – 11…12 балів) довівся на Спитак. Зона його впливу з магнитудою, що оцінюється як руйнівна, захоплювала ряд міст і селищ Вірменії. Промислові, культурні і житлові будівлі Ленінакана, Кировокана, Спитака були зруйновані відповідно на 66, 29 і 69%.
До землетрусу населення міст і селищ постраждалої зони складало приблизно 500 тисяч людей (20% усього населення республіки); число загиблих склало 24 542 осіб, поранених – 72 000…94 000 людей, усі вони одержали як механічні, так і психічні травми. Число тих, хто залишився без даху визначається в 500 тисяч осіб, причому, дотепер життя багатьох не обладнане.
Витрати на медичну допомогу можуть бути оцінені за наступними показниками: у ході ліквідації наслідків землетрусу були сформовані воєнно-польовий госпіталь на 200 ліжок, 3 військові поліклініки на 150…200 відвідувань кожна, санітарно-епідеміологічний загін, 2 санітарно-епідеміологічні лабораторії, 2 рухомих стоматологічних кабінети, рухоме відділення медичного сховища з запасом медичного майна на 12 000 людей. Було видано перев'язочних засобів на 12 000 тисяч поранених, 110 млрд. одиниць антибіотиків, 160 літрів штучної крові, 10 000 упакувань психостимуляторів, 8 100 санітарних носилок, 84 одиниці медичної техніки, 120 тонн дезинфікуючих засобів. Було проведено бактеріологічне обстеження 350 працівників харчування і водопостачання, 35 510 жителям зроблені запобіжні щеплення проти кишкових інфекцій, дезинфекційні заходи здійснені на 13 000 кв. метрах площі, дератизовано – 56 га площ.
У Спитаку до 15 грудня на поверхні землі було прокладено кілька кілометрів водоводу, що функціонував при позитивних температурах повітря. Усього в район землетрусу за 26 днів надійшло 3 036 одиниць спеціальної техніки (кранів, бульдозерів, екскаваторів і ін.). Для проведення рятувальних і інших робіт у зону землетрусу прибуло 50 000 людей.
У осередку ураження загинули 24 тисячі голів великої рогатої худоби, 45 тисяч овець, понад 8 тисяч свиней, сотні тисяч домашнього птаха.
Аналізуючи все перераховане, можна зробити в цілому висновок про масштаби економічного збитку, нанесеного землетрусами, що складається зі збитку руйнуваннями, загибелі людей, травматизму і витрат на відбудовні роботи.
Одним з найбільш частим стихійним лихом є повені. Ряд повеней останніх років обласного і республіканського масштабу зажадали напруженої роботи гарнізонних і окружних формувань по ліквідації їх наслідків. Прикладом може служити повінь у Закарпатті.
За даними штабу ЦО України повені ускладнюються слабкою пропускною здатністю рік та іригаційних споруджень, інтенсивною господарською діяльністю людини, зв'язаної з вирубкою лісів, нераціональною будівлею дорожніх насипів, захисних дамб і т.д.
Ретроспективно роботи із боротьби зі стихійним лихом, на прикладі Закарпаття і ліквідації його наслідків, можна розділити на 3 етапи.
Завантажити реферат