Сторінка
1

Методика інтегральної бальної оцінки важкості праці

Сутність методики інтегральної бальної оцінки важкості праці

Практичне застосування методики оцінки важкості праці за інтегральним критерієм функціонального стану організму працівника становить значні труднощі. Тому на основі встановлених емпіричним шляхом причинно-наслідкових залежностей між факторами трудового процесу і умов праці та функціональним станом організму працівника було розробленометодику інтегральної бальної оцінки важкості праці.

Для кількісної оцінки важкості праці використовується спеціальна Карта умов праці на робочому місці. У ній, крім характеристики галузі, підприємства, цеху, професії, розряду роботи, типу організації виробництва, кількості робітників, у тому числі жінок, зайнятих на аналогічних роботах, міститься перелік санітарно-гігієнічних виробничих умов і факторів трудового процесу. Найважливіші з них такі:

маса вантажу, який піднімається або переміщується, кг;

відстань переміщення вантажу, м;

вантажообіг за зміну, кг ∙ м;

статичні навантаження, кгс/с;

кількість рухів за годину (темп);

кількість операцій за годину;

кількість прийомів в операції;

тривалість повторюваних операцій, с;

робоча поза;

змінність роботи;

тривалість зосередження уваги, % до змінного робочого часу;

кількість важливих об’єктів одночасного спостереження;

кількість інформаційних сигналів за годину;

інтелектуальне напруження;

нервово-емоційне напруження;

режим праці і відпочинку;

ефективна еквівалентна температура повітря, яка враховує температуру, відносну вологість і швидкість повітря, ºС;

токсичні речовини, г/м3;

промисловий пил, г/м3;

вібрація, дБ;

шум, дБ;

ультразвук, дБ;

інфрачервоне (теплове) випромінювання, ккал/см2 за хвилину;

освітлення, лк.

Статичне навантаження визначають як добуток зусилля і часу його підтримання при виконанні конкретної роботи. Потім всі величини за окремі відрізки часу підсумовують і отримують статичне навантаження за зміну. Обсяг динамічної роботи, кг ∙ м, що її виконує працівник за кожний окремий відрізок часу, обчислюють за формулою

,

де Р — маса вантажу, кг; Н — висота, на яку піднімається вантаж з вихідного положення, м; L — відстань, на яку переміщується вантаж по горизонталі, м; Н1 — відстань, на яку опускається вантаж, м; К — коефіцієнт (дорівнює 6).

Потім підсумовують показники динамічної роботи за всі відрізки робочої зміни.

Організаторам виробництва і праці слід пам’ятати, що Міністерством охорони здоров’я України Наказами №№ 241 і 256 для жінок та молоді віком 14—17 років установлені граничні норми підіймання і перенесення важких речей. Так, для жінок граничні норми становлять:

підіймання і перенесення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) — 10 кг;

підіймання і перенесення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг.

Сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати:

з робочої поверхні — 350 кг;

з підлоги — 175 кг.

Для молоді робота з вантажем не повинна перевищувати третину робочого часу; висота піднімання — не більше 1 м, а відстань переміщення вручну — не більше 5 м.

Таблиця 12.2

ГРАНИЧНІ НОРМИ ВАГИ ВАНТАЖУ, кг

При цьому врегульовуються тривалість утримання та переміщення вантажу, яка не повинна перевищувати 3 хв., і подальший відпочинок протягом не менш як 2 хв.

Кількість рухів, операцій, прийомів в операції, тривалість їх виконання і повторення встановлюють на основі хронометражних спостережень.

Щільність сигналів, що надходять за годину, вираховується шляхом перемноження кількості повідомлень на кількість ознак інформації. Наприклад, якщо кількість повідомлень за годину становить 60, а інформація, яка міститься в них, має 5 ознак, то щільність сигналів становить 300 (60 ∙ 5).