Сторінка
3
Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць і машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.
Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після запровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям (ГДК), гранично допустимим рівням (ГДР) або заданим.
Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог.
Соціальні результати заходів з поліпшення умов і охорони праці визначаються за такими показниками:
збільшення кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами) та скорочення кількості працюючих у незадовільних умовах праці;
зниження рівня виробничого травматизму;
зменшення кількості випадків професійної захворюваності, пов’язаної з незадовільними умовами праці;
зменшення кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;
зменшення плинності кадрів через незадовільні умови праці.
Для оцінки соціальних результатів можуть також використовуватись інші показники (ступені задоволення працею та її престижності тощо).
Показники соціальної та соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення.
Економічні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві.
Вивчаючи економічні аспекти охорони праці, слід ознайомитися з методами оцінки соціальної й економічної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці.
Для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використовуються такі показники:
1. Скорочення кількості робочих місць (∆К), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництв, розраховується за формулою:
,
де К1, К2 — кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів;
К3 — загальна кількість робочих місць.
2. Скорочення чисельності працівників (∆Ч), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, визначається за формулою:
,
де Ч1, Ч2 — чисельність працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після здійснення заходу, чол.;
К3 — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.
3. Збільшення кількості машин, механізмів (∆М) та виробничих приміщень (∆Б), приведених до вимог норм охорони праці, визначається за формулами:
, ,
де М1, М2 — кількість машин, механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після проведення заходу, шт.;
М — загальна кількість машин і механізмів, шт.;
Б1, Б2 — кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам до і після здійснення заходу, шт.;
Б — загальна кількість виробничих приміщень, шт.
4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму (∆Кч) визначається за формулою:
,
де N1, N2 — кількість випадків травматизму відповідно до і після проведення заходу;
Ч3 — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.
5. Зменшення коефіцієнта тяжкості травматизму (∆Кт) розраховується за формулою:
,
де Д1, Д2 — кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після здійснення заходу.
6. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови:
,
де З1, З2 — кількість випадків професійних захворювань відповідно до і після проведення заходу.
7. Зменшення коефіцієнта тяжкості захворювання:
,
де Дз1, Дз2 — кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до проведення заходу і після проведення;
Nз1, Nз2 — кількість випадків захворювання відповідно до і після заходу.