Сторінка
6

Увага і воля у процесі праці

Наприклад,

За другим способом одиниці суми записуються поряд з нижнім числом, а нижнє з попередніх доданків переноситься вгору, тобто

Завдання виконується протягом 2—3 хв, а способи виконання чергуються через кожні півхвилини. 20 і більше додавань за хвилину у рівномірному темпі свідчить про високу швидкість психічних процесів, 10 і менше — про їх сповільненість. Помилками вважаються мимовільне повторення роботи попереднім способом, неправильні суми і підстановка випадкових чисел, що вказує на недостатнє переключення уваги.

Слід зазначити, що ефективність трудової діяльності безпосередньо залежить від уважності працівника, яка стає його стійкою властивістю. Для уважної людини характерна довільна і післядовільна увага, а в спілкуванні з іншими людьми уважність виявляється в чуйності і тактовності. Об’єкти і процеси, які працівник виділяє відповідно до мети і змісту праці, поступово починають домінувати в його свідомості, в зв’язку з чим поглиблюється інтерес, посилюється мотивація і формується професіоналізація уваги. На відміну від уважної, неуважна людина не вміє зосередитися на предметі діяльності, не може довільно регулювати увагу, що негативно позначається на результатах діяльності. Існує також таке поняття, як розсіяність уваги, яка виявляється в поверховій спрямованості дій, перестрибуванні від одного об’єкта до іншого, мінімальній вольовій регуляції діяльності.

Знання властивостей уваги має велике значення для професійного відбору, особливо по тих професіях, які ставлять високі вимоги саме до цих властивостей.

Воля та її функції у процесі праці

У трудовій діяльності необхідна цілеспрямованість психічних процесів. Свідоме регулювання сприймань, мислення, процесів пам’яті, емоційних станів здійснюється волею людини. Воля — це активна сторона психічної діяльності, яка проявляється в свідомому регулюванні дій і вчинків людини, спрямованих на досягнення поставлених цілей і переборення труднощів. Основна особливість вольової регуляції полягає у свідомій мобілізації особистістю своїх психічних і фізичних можливостей для переборення труднощів при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків. Переборення труднощів виступає необхідною умовою вольової дії.

Вольова дія — це психічний процес, який є основою всякої цілеспрямованої діяльності. Воля забезпечує виконання двох взаємопов’язаних функцій — спонукальної і гальмівної. В них вона і виявляється.

Спонукальна функція забезпечує активність людини і характер її дій відповідно до свідомо поставленої мети. Воля додатково спонукає людину до дій, змінюючи їх зміст, значення, викликаючи переживання, пов’язані з передбачуваними наслідками діяльності.

Гальмівна функція волі проявляється у стримуванні небажаних проявів активності. У вольових діях людини велику роль відіграють мотиви діяльності, те, що спонукає її до дій. Підготовка вольової дії називається її мотивуванням.

Найбільш характерним проявом волі є поведінка людини в умовах ризику. Ризик — це характеристика діяльності з непевними для суб’єкта наслідками і наявними у нього передбаченнями щодо можливості цих несприятливих наслідків у випадку невдачі. Очікувані наслідки при ризику визначаються оцінкою ймовірності невдачі і рівнем негативних наслідків при цьому. Причиною ризикованої поведінки, яка передбачає включення волі, є розрахунок на виграш, очікувана величина якого в разі успіху перевищує рівень несприятливих наслідків при невдачі. Мотивація успіху тут сильніша за мотивацію уникнення невдачі. Така поведінка характерна для бізнесменів, людей, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, в умовах ринкової економіки. При цьому важливо, щоб ризик був виправданим, тобто за умови невизначеності кінцевих результатів і можливості невдачі він повинен спиратися на зважування всіх «за» і «проти» при прийнятті вольового рішення. Особливе значення в ризикованій діяльності мають особистісні характеристики людини — здібності, навички, вміння.