Сторінка
4

Визначення рейтингової оцінки діяльності банків

Правильне управління ліквідністю потребує підтримання достат­нього рівня ліквідності, щоб банк міг вчасно і без збитків для себе виконувати свої зобов'язання. За виняткових обставин, у разі необ­хідності якнайшвидшого залучення ліквідних коштів керівництво банку може здійснити продаж активів зі збитками для себе лише для того, щоб виконати свої зобов'язання, хоч це і позначиться негатив­но на рентабельності банківської установи.

Банки повинні визначати обсяг потрібних ліквідних коштів, вра­ховуючи при цьому два фактори:

1. Необхідно знати, виконуватиме банк свої зобов'язання щодо залучених коштів найближчим часом чи у більш віддаленому май­бутньому. Це, як правило, залежить від строків вкладів та інших па­сивів і передбачає здійснення аналізу обсягів депозитів, які напевне

залишаться у банку (основні депозити), й тих депозитів та інших па­сивів, які будуть зняті з рахунку або терміново сплачені.

2. Важливо з'ясувати, у який спосіб банк буде змушений викону­вати свої майбутні зобов'язання щодо надання кредитів. Наприклад, якщо банк зобов'язався у майбутньому надати позику своєму клієн­ту, він мусить врахувати це зобов'язання в управлінні ліквідністю.

З розвитком і розширенням фінансового ринку у банків з'явля­ється більше можливостей для управління обсягом своєї ліквідності. До уваги не береться лише утримання значної частини активів у лік­відній формі, наприклад:

— здійснення швидкого продажу активів центральному банку (здебільшого у формі державних цінних паперів) або реалізація на вторинному ринку відповідних типів активів;

залучення позичених коштів інших банків (як правило, на ко­роткий строк), часто у формі короткострокових позик;

укладення угод про відкриття кредитних ліній на відповідну суму;

залучення позичених у центрального банку коштів із метою задоволення потреб щодо ліквідності на короткий строк або на дов­гостроковій основі.

Центральний банк у цьому відіграє роль кредитора в останній ін­станції.

Визначаючи рівень ліквідності банку, необхідно враховувати та­кі фактори:

обсяг термінових вкладів, тобто треба визначити, яку частку депозитів банку можна розглядати як основні депозити (ті, що за­ лишатимуться у розпорядженні банку) та яка частина вкладів на­ певне буде знята з рахунків, причому нерідко без завчасного попе­ редження;

наявність активів у ліквідній формі або активів, які можуть бути швидко перетворені на ліквідні (чим вищий відсотковий пока­зник, тим краща ліквідність);

ступінь залежності банку від коштів, придбаних на міжбанків­ському ринку або залучених коштів центрального банку (чим вищий ступінь цієї залежності, тим ризикованіший стан ліквідності банку);

обсяг зобов'язань банку з надання кредитів у майбутньому (чим більший їхній обсяг, тим ризикованіший стан ліквідності банку);

здатність керівництва банку управляти рівнем ліквідності, а також дотримання банком внутрішньої політики і принципів регу­лювання ліквідністю.

Аналіз ліквідності банку складається з двох частин:

з'ясування дотримання банком установлених показників і но­рмативів ліквідності;

проведення експертної оцінки за наведеними нижче кри­теріями.

Рейтинг 1 (сильний):

високий рівень ліквідних активів;

постійно підтримується показник ліквідності, що перевищує всі встановлені нормативи;

високий рівень залучених коштів у формі основних депозитів;

здатність швидко залучати кошти за помірну плату;

коефіцієнти ліквідності кращі, ніж в інших банків. Рейтинг 2 (задовільний):

достатній рівень ліквідних активів;

постійно дотримуються нормативи ліквідності активів;

рівень залучених коштів у формі основних депозитів вищий за середній;

є певна можливість залучати кошти за першою вимогою;

коефіцієнти ліквідності вищі за середні порівняно з іншими банками.

Рейтинг З (посередній):

нині рівень ліквідних активів щонайменше є достатнім;

дотримуються нормативні вимоги ліквідності активів;

припустимий рівень основних депозитів відносно загального

обсягу депозитів;

обмежена можливість негайного залучення коштів;

показники ліквідності середні порівняно з іншими банками.

Рейтинг 4 (граничний):

має місце певна нестача ліквідних коштів;

невиконання нормативів ліквідності активів в окремі періо­ди часу;

залежність від залучених коштів або непостійних джерел фі­нансування;

неспроможність негайно залучати позичені кошти, за винят­ком залучення коштів через центральний банк;

показники ліквідності постійно нижчі за середні показники інших банків.

Рейтинг 5 (незадовільний):

значна нестача ліквідних активів;

постійно не дотримуються нормативи ліквідності активів;

значна залежність від коштів, що не є основними депозитами;

відсутність можливості залучати кошти, за винятком залучен­ня коштів через центральний банк;

надзвичайно низькі показники ліквідності порівняно з іншими банками.

Під час визначення загальної рейтингової оцінки ліквідності бан­ку обов'язково враховуються порушення встановлених нормативів ліквідності (одного чи кількох одночасно). При цьому стан ліквід­ності банку переходить до категорії «незадовільний».

Аналіз адміністративно-господарського управління (менеджменту)

Під час оцінки ефективності управління діяльністю банку не­можливо використовувати ті самі коефіцієнтні показники, що засто­совувалися при аналізі капіталу, якості активів, надходжень і навіть ліквідності. Методи управління можна оцінити за системою рейтин­гу, враховуючи при цьому рейтинг за попередніми чотирма напря­мами, оскільки ефективність менеджменту прямо залежить від якос­ті активів, капіталу, надходжень і ліквідності банку.

У разі погіршення показників діяльності банку, насамперед необ­хідно з'ясувати, за яких умов спричинилося це погіршення, навіть якщо керівництво проблемним банком здійснює нова адміністрація, що не несе відповідальності за слабке фінансове становище банку.