Сторінка
3

Банківські операції

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на МВРУ отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях.

Уповноваженому банку та уповноваженій кредитно-фінансовій установі згідно з власними тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов'язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту та зі сплатою коштів міжнарод­ним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за ко­ристування їхніми послугами.

2. Товарно-комісійні, складські операції та операції за дорученням

Операції з векселями, що здійснюються в сучасних умовах комерційними банками, можна класифікувати за такими групами.

1. Кредитні операції — операції з надання грошових коштів проти врахування векселів та надання кредитів під заставу векселів.

2. Торговельні операції — операції з купівлі та продажу векселів.

3. Гарантійні операції — операції з надання гарантій оплати векселів третіх осіб за певних обставин і в обумовлений строк: ввалювання векселів, видача гарантій на забезпечення оплати векселів.

4. Розрахункові операції — операції з оформлення забор­гованості векселями: прийняття до сплати переказних векселів, виданих на банк кредиторами; видача простих векселів кредиторам банку; видача переказних векселів на боржників банку; видача банку простих векселів боржниками банку; вексельні платежі.

5. Комісійні та довірчі операції — операції з інкасування векселів; доміциляція векселів; зберігання векселів; купівля, про­даж і обмін векселів за дорученням клієнтів.

6. Врахування векселів — операція з кредитування бан­ком суб'єкта господарювання шляхом придбання векселя до на­стання строку платежу за ним з дисконтом (зі знижкою) за гро­шові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя за номінальною вартістю. При цьому сума дисконту утримується наперед і вираховується відповідно із номінальної суми векселя, виходячи з кількості днів, що залишаються до строку платежу за ним з прийняттям до розрахунку дня врахування і дня платежу.

Українські комерційні банки здійснюють операції з векселя­ми відповідно до Законів України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємства в Україні», «Про державне регулю­вання ринку цінних паперів в Україні». Механізм проведення банками вексельних операцій базується також на Положенні про простий і переказний вексель (затверджене Постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 p. № 104/1341), Правилах виго­товлення і використання вексельних бланків (затверджені По­становою КМУ і НБУ від 10 вересня 1992 p. № 528), Положенні про операції банків з векселями (затверджене Постановою Прав­ління НБУ від 28 серпня 1999 p. № 258).

У загальному значенні вексель — це цінний папір, у якому зазначено безумовне грошове зобов'язання однієї особи щодо сплати іншій особі визначеної суми коштів у визначений строк. Елементами, що в сукупності становлять вексельне зобов'язання та перетворюють його з простого цивільного боргового зобов'я­зання в зобов'язання, що регулюється нормами вексельного за­конодавства, виступають вексельні реквізити, основними серед яких є:

— валюта і сума векселя;

— дата платежу;

— безумовне зобов'язання (наказ) сплатити вексельну суму;

— найменування та адреса векселедавця;

— місце платежу.

На практиці використовують простий і переказний векселі.

Простий вексель — це вексель, виданий у формі безумов­ного зобов'язання здійснити платіж.

Переказний вексель — це вексель, виданий у формі без­умовного наказу здійснити платіж.

Дисконтна ставка, що застосовується банком при врахуванні векселів, тісно пов'язана з процентною ставкою по звичайних кре­дитних операціях і може бути розрахована за формулою

D = ,

де D — річна ставка дисконту, % ;

R — річна процентна ставка, % ;

п — кількість днів до погашення векселя.

Розрахунок суми, яку належить сплатити пред'явнику векселя у момент його врахування банком, можна здійснити за формулою

AP = NV (1 – D ),

де АР — сума, що виплачується пред'явнику за врахований вексель;

NV — номінальна вартість векселя.

Торговельні операції з купівлі та продажу векселів здійсню­ються банками на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів, в якому, зокрема, по­винні бути визначені:

— ціна купівлі (продажу) векселів;

— строк та порядок здійснення розрахунку;

— умови переходу права власності на векселі;

— строк та порядок передавання векселів тощо. Ціна векселя при купівлі (продажу) встановлюється за домо­вленістю сторін у відсотках до номінальної вартості векселя. Дата переходу прав власності, строк і порядок розрахунку та переда­вання векселів встановлюються договором за домовленістю сторін з урахуванням вимог цивільного законодавства.

Продавець може зробити на векселі один із таких переда­вальних написів (індосаментів):

іменний — індосамент, за яким векселетримач передає права за векселем покупцю та в якому зазначається особа, якій або за наказом якої має бути здійснений платіж;

бланковий — індосамент без зазначення певної особи, який складається лише з підпису векселетримача, за яким векселетри­мач передає всі права покупцю векселя. Вексель з проставленим бланковим індосаментом, який підлягає оплаті за наказом, пови­нен бути оплачений пред'явнику. Векселетримач може перетво­рити бланковий індосамент у повний, зробивши над підписом бланкового індосаменту вказівку на певну особу. З метою уник­нення непорозумінь при пред'явленні банку векселів та контро­лю банком відповідальності за векселем договір про купівлю (про­даж) векселів має містити інформацію про вид індосаменту на векселі (іменний, бланковий) та особу, яка його вчинила.

Гарантійні банківські операції з векселями полягають у на­данні банком забезпечення платежу за векселем за будь-яку із зобов'язаних за ним осіб. Гарантування оплати векселів є фор­мою кредитування банком суб'єкта господарювання і здійснюєть­ся на загальних принципах банківського кредитування за дору­ченням та за рахунок клієнтів. Гарантія платежу за векселем на­дається шляхом ввалювання векселя та письмової гарантії в за­безпечення оплати векселя.

Авалювання — це взяття банком на себе зобов'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за ним осіб, якщо платник не оплатив вексель у строк. Як правило, можуть бути авальовані векселі з точно визначеним строком пла­тежу. Аваль оформляється як напис на векселі: «Вважати за аваль», «Як аваліст за (назва особи, за яку видано аваль)», «Ава-льований». В авалі має бути зазначена особа, за яку він виданий. Якщо вона не зазначена, вважається, що аваль наданий за вексе­ледавця. Аваль може бути наданий у будь-який час: при скла­данні, видаванні та на будь-якому наступному етапі обігу векселя.