Сторінка
2

Аварія на Чорнобильській АЕС

Як паливо для ядерних реакторів використовують уран, плутоній, торій.

На шляху використання атомної енергії перед людством постає все більше й більше проблем. На першому плані стоять заходи щодо гарантування безпеки навколишнього середовища та населення, проблема поховання високорадіоактивних відходів, проблеми роботи АЕС в енергосистемах і багато інших.

Системи забезпечення безпеки АЕС постійно розвиваються і вдосконалюються. Але незважаючи на це, атомна енергетика повністю екологічно безпечною вважатися не може.

Зараз учені всього світу працюють над отриманням екологічно безпечної і дешевої термоядерної енергії. Ідея термоядерного реактора – токамака належить видатним російським фізикам А.Д. Сахарову й І.Є. Тамму. За найбільш оптимістичними прогнозами, термоядерна електростанція почне виробляти енергію у 2050 р.

Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Найбільша аварія за всю історію розвитку атомної енергетики сталася на Чорнобильській АЕС 26 квітня 2006 р. Під час вибуху її четвертого блоку був повністю зруйнований ядерний реактор.

Вибух був механічним, а не ядерним. У реакторі 4-го енергоблоку на момент вибуху було близько 180-200 тонн ядерного палива – урану, 400 кг плутонію-239, 170 кг плутонію-240. Близько 8 т (4% цієї кількості) було викинуто в навколишнє середовище.

Загальна активність викинутих речовин становила 6,2 млрд. кюрі. Під час вибуху виникла пожежа. Горіння графіту спричинило підвищення температури всередині зруйнованого реактора. Тому та частина радіонуклідів, що потрапила в навколишнє середовище під час пожежі, була у вигляді оксидів і карбідів рідкісноземельних металів.

Радіонукліди не розпорошилися до атомного рівня в повітрі, а були зв`язані в аерозольних частинках – хімічно активних і нерозчинних у воді. На зараженій поверхні, де грунт не перекопувався, радіонукліди й досі перебувають у верхньому 5-сантиметровому його шарі. Тому вони легко переносяться вітром, пиловими бурями і навіть бризками від крапель дощу.

В атмосферу було викинуто близько 450 типів радіонуклідів, які, зазнавши ядерних перетворень, створювали радіоактивне опромінення середовища. У 1986 р. 50-70% загальної радіоактивності створював йод-131 з періодом розпаду 8,04 доби.

Протягом трьох днів після аварії кияни дихали повітрям, у кожному кубічному метрі якого було до 10 гарячих частинок (залишків ядерного палива).

Лише за рахунок внутрішнього бета- і гамма-опромінення жителі Києва протягом 1986 р. одержали дозу опромінення до 5 бер на людину.

Через 8 днів після аварії на ЧАЕС йоду-131 залишилося половина від попередньої кількості, ще через 8 днів ¼, потім 1/8, 1/16 і т.д. Тобто через 2 місяці активність йоду знизилася практично до нуля. Його ж біологічна дія на організм людини виявилася лише через 3 роки.

За офіційними даними, внаслідок аварії на ЧАЕС було забруднено радіонуклідами 3,5 млн. га сільськогосподарських угідь, 2,5 млн. га орних земель, 1,5

млн. га лісів і садів у 12 областях України. Через 10 років після аварії на ЧАЕС у зв`язку з високим рівнем забруднення (понад 15 Кі/ кв.км) з користування вилучено 180 тис. га орних земель і 157 тис. га лісу.

На нове місце було переселено 186 населених пунктів (116 тис. жителів). Зона відчуження складає 2044 кв.км, її більша частина – 1856 кв.км – забруднена радіоактивним цезієм, стронцієм і плутонієм. Повне розпадання плутонію настане через 23 тис. років, період напіврозпаду інших трансуранових елементів буде тривати 300 років. Спостерігається підвищення радіаційного фону проти природного на третині території України.

Від аварії на ЧАЕС постраждало 4,8 млн. людей. У районах жорсткого контролю близько 170 тисяч людей отримали дозу загального опромінення від 1 до 5 бер, біля 90 тисяч – від 5 до 10 бер.

Великі дози місцевого опромінення окремих органів були обумовлені дією радіоактивного йоду: з 1,5 млн. людей, які проживали в зоні радіоактивного забруднення, приблизно 1,2 млн. дорослого населення отримали дозу внутрішнього опромінення щитовидної залози до 300 бер, близько 150 тисяч чоловік – від 30 до 100 бер, майже 30 тисяч – більше 100 бер. Ще більш високими були дози опромінення щитовидної залози у дітей. Отримані дози ведуть до ризику виникнення злоякісних пухлин щитовидної залози з імовірністю 1 на 50 тисяч чоловік для дорослого населення і 1 на 12 тисяч – для дітей. За десять років померло 167 653 особи з числа ліквідаторів ( повідомлення прес-служби Кабінету Міністрів України в газеті „Урядовий кур`єр” № 77-78 від 25 квітня 1996 р.) У 4 229 випадках встановлено причинний зв`язок смерті з радіаційним ураженням. Здоров`я ліквідаторів поступово погіршується: кількість здорових людей серед них зменшилася, збільшилася кількість серцево-судинних захворювань, хвороб крові і щитовидної залози.

Відділом неврології НЦРМ АМН України було проведено дослідження психічного здоров`я учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС обох статей у віці 25-60 років. У всіх обслідуваних людей спостерігається виражений стрес з ознаками дезінтеграції інтелектуальної та емоційної сфер. У 72,4% обстежених сприйняття радіаційного ризику як можливості виникнення відділених генетичних наслідків опромінення стало потужним психотравмуючим фактором, що приводить до формування синдрому негарантованого або безнадійного майбутнього. Депресивний ефект виявляється в поєднанні зі зниженням загального рівня психічної активності.