Сторінка
2
Учений зі світовим іменем не залишається в боргу й шле у відповідь книгу “Исследование мировых пространств ракетными приборами” з надписом на титульній сторінці: «Многоуважаемому Юрию Кондратюку от автора, 1929 е. 15 февраля».
Невдовзі Костянтин Ціолковський видає свою нову книгу “Космические ракетные поезда». У передмові до неї він схвально відгукується про Юрія Кондратюка як одного із активних розробників ракетної справи.
Сам Юрій Кондратюк у цей час продовжує вдосконалювати зерноелеваторне господарство на неосяжних просторах Сибіру. У місті Камінь-на-Обі до цього часу вірно служить людям унікальне сховище на 10 тисяч тон зерна. Його збудували 1930 року за проектом і під особистим керівництвом Юрія Кондратюка. Прозаїчні цвяхи тоді, як і нині, були товаром вельми дефіцитним. Тому зерносховище з відвантажувальною естакадою на пристані спорудили без жодного цвяха. За незвичайний вигляд автор називає своє створіння “Мастодонтом”. Але та назва доісторичної тварини комусь стала підозрілою. 31 липня 1930 року Юрія Кондратюка заарештували. І звинуватили в тому, що він спеціально збудував зерносховище без цвяхів, щоб воно швидше розвалилось. На той час засудили Ю.Кондратюка на три роки позбавлення волі. А вже через рік заслання направили працювати інженером-конструктором із залізобетону в проектне бюро №14 ППОДПУ при “Кузбасбуді” в Новосибірську. Навесні 1932 року за особистим клопотанням наркома важкої промисловості Серго Орджонікідзе невинного Юрія Кондратюка звільнили. Спочатку працює інженером у крайовій конторі “Союз борошно”, а згодом Головенерго Вищої Ради народного господарства запрошує його взяти участь у конкурсі проектів потужної вітроелектростанції в Криму на горі Ай-Петрі.
Та унікальний проект Кримської ВЕС законсервували.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна Юрій Кондратюк вступає добровольцем у народне ополчення. Він воював Червоноармійцем роти зв’язку 3 жовтня 1942 р. під час бою біля села Борсуків Калузької області Юрій Кондратюк пішов шукати розрив телефонного кабелю і з того завдання він не повернувся.
Є довідка Генерального прокурора (16.03.1970 р.) про те, що Юрій Кондратюк загинув на фронті в лавах народного ополчення в 1942 році. Проте документів, які підтвердили б факт загибелі, немає.
Через роки знайшли рідну по батькові сестру Ніну Гнатівну Шаргей. Так, вона багато років мовчала тому, що присягнула покійній матері зберегти таємницю брата. Вона пише у своєму поясненні: “ причиною зміни прізвища братом О.Г.Шаргеєм було прагнення уникнути серйозних наслідків, пов’язаних із його службою в білій армії. Може, тоді це було єдиним способом для Олександра Шаргея зберегти волю або навіть життя .”.
Велике значення також має проект Юрія Кондратюка римської РЕС. Він був видатним творінням часу, а розроблений ним проект вежі цієї станції ліг в основу будівництва Останківської телевежі.
Контратюк прожив лише 55 років. Проте це коротке життя було таке яскраве, що дослідники порівнюють його зі сліпучим метеоритом, який промайнув на небосхилі, а інші кажуть: “Ні!” Доля Юрія Кондратюка швидше схожа на далеку згаслу зірку, світло від якої і сьогодні йде до людей”.
Іван Полюй (145-1918 рр.)
Уродженець мітечка Гримайлова, тепер Тернопільської області.
Після закінчення Віденського університету він у 1884 р. став професором Вищої технічної школи у Празі (1899-1900 рр.) її ректор, в 1902 р. – декан першого в Європі електротехнічного факультету.
Ряд важливих експериментальних результатів отримав в галузі молекулярної фізики. Значна роль у розробці ряду електростанцій, в тому числі першої в Європі на змінному струмі (у Празі).
1881 р. – винахід вакуумної лампи (електроосвітлювальної та газорозрядної). На міжнародній виставці в Празі за це – срібна медаль.
Особливо вагомий внесок його у досліджені катодних променів, які він провів у 1880-1882 р.р., внісши при цьому дуже багато у розвиток вакуумної техніки. Ці дослідження стали передвісником відкриття нового випромінювання, яке і виявив випадково Рентген 8 листопада 1895 р.
1884 р. залучив до роботи студентку Катерину (німкеню). Просив відрізати коси (були по коліна) для дослідів з лампами і вона погодилася.
У них народилось 15 дітей (6 жило). Дітям дали українські імена. Пережила чоловіка на 287 літ.
Коли Рентген оголосив про х-промені професор Полюй весь час повторював: “Мої лампи”, “Мої лімпи”.
Фотографії не виходили, були плями Підставив руку під їх промені і побачив (рентген). Показав Івану Горбачовському, той сказав не спішити з публікаціями.
Рентген у 1896 р. бере участь у виставці. У виступі Рентгена не було жодної згадки про Полюя.
21 січня 1896 р. Полюй зробив знімок морської свинки. 15 лютого в 1896 р. він виголосив про х-промені в Празі. Було жваве листування Полюя з Рентгеном, Єнштейном.
Удосконалив телефон, підійшов близько до відкриття електрона. І все ж х-промені були в його житті. Прагне на Україну. Приїхав до Львова.
1916 р. Полюя провели на пенсію. Помер 31 січня 1918 р. Останнє просив перевезти до Гримайлова.
Михайло Ягель народився 25.10.1991 р. в сибірському селі Зирянево Іркутської області. Відомо, що дід академіка Лаврентія Янголя був нащадком запорізького козака, жив з дружиною та двома синами в селі Рижики на Чернігівщині.
У чернігівському селі родину майбутнього знаменитого вченого односельці називали “янголами” тобто анголами.
Закінчивши семирічну школу в Сибіру, Михайло Янгель переїхав до старшого брата який жив у Москві.
Працюючи на ткацькій фабриці, Михайло “захворів” авіацією і 1931 року вступив до Московського авіаційного інституту імені С.Орджанокідзе. Ще студентом почав працювати в КБ відомого авіаконструктора Полікарпова. Молодик конструктор брав участь у розробці винищувачів 1-16 та 1-17, двомоторного винищувача для супроводу дальних бомбардувальників та інших літаків. Потім працював у КБ Мікояна 1950 року закінчив Академію авіаційної промисловості і 4 роки очолював науково дослідний інститут. З 1954 року став першим Головним конструктором КБ “Південне” у Дніпропетровську, яке очолював 17 р. Він також зробив суттєвий внесок у вивченні верхніх шарів атмосфери Землі та навколоземного космічного простору за програмою “Космос”.
Завантажити реферат