Сторінка
2

Магнітне поле

Давні вчені помітили, що деякі залізорудні мінерали мають властивість притягувати і утримувати невеликі металеві предмети. Шматки такої руди називають природними магнітами.

Металеві предмети мають властивість намагнічуватись і зберігати тривалий час такий стан. Такі магніти називають постійними штучними магнітами. Але підсилення намагнічуванності до сталі додають (легують) домішки, наприклад кобальт.

Різні частинки штучного та природного магнітів притягують різні предмети по-різному. На кінцях магніту це притягнення максимальне, а в середній його частині воно практично відсутнє. Кінці магніту називають полюсами, а середню частину нейтральною зоною. Коли магніту надати форму стрілки і дати їй можливість вільно обертатись навколо осі, то стрілка завжди займає одне і те ж положення : одним кінцем вона буде спрямована в бік географічного північного полюсу. Протилежним кінцем – в бік географічного південного полюсу. Той полюс магніту, що повертається на північ, називають північним (N-north); той, що звернений на південь – південним (S-south).

Досліди безсумнівно доводять, що північний та південний полюси неможливо відділити, тобто неможливо отримати монопольний магніт.

В історії людства був час, коли магніт називали „каменем кохання”, „каменем мудрості”. Розповідають, що в середньовіччі магніт охороняв житла городян від злодіїв, Кусок магніту клали біля дверей, і тоді металеві речі, що їх тримав злодій, міцно прикипали до цього металу. Злодії лякався і тікав.

Згодом магніт було передано на користування вченим. Він мав таку гучну славу, що навіть знаменитий Ньютон носив у своєму персні, замість дорогоцінного каменя кусочок дуже сильного магніту.

Список використаної літератури

· Чепух Д.Ю. Загальний курс фізики. – М., 1998.

· Якушев В.І. Цікава фізика. – М., 1992.