Сторінка
1

Іван Пулюй – український фізик

Він мав п'ятнадцять дочок і синів, По світу не пустив нікого у свитині, Отак би й нині незалежній Україні Бог дав таких новітніх Пулюїв!

Петро Іванов

Про нього писали не лише вірші та оди. Йому присвячували дослідницькі статті, наукові трактати. Ми ж лише зараз починаємо пізнавати людину, ім'я якої колись знали в світі більше, ніж зараз знають в Україні.

2 лютого 2005 року виповнилося 160 років від дня народження великого українського енергетика, який не з власної волі змушений був працювати за межами України.

Народився Іван Пулюй в містечку Гримайлові та Ренопільщині 2 лютого 1845 р.

Під час навчання в гімназії найбільший хист виявляв до фізики та математики. У 1864 році закінчив навчання з відзнакою. Потім був теологічний факультет Віденського університету, і знову відзнака.

Але на священика не висвятився, переміг потяг до електротехніки. Утім, щоб якось згладити провину перед батьками, які хотіли бачити його священнослужителем, Іван Пулюй пише українською мовою "Молитовник" (1869, 1871), який задумав написати ще 1865 року, навчаючись в гімназії. Разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуй-Левицьким, всупереч усім заборонам і утискам української мови, готує до друку повний переклад Старого і Нового заповіту.

Ця українська Біблія вперше побачила світ у Відні 1903 року. Електротехнікою І. Пулюй вперше зацікавився 1883 року. Керуючи виробництвом освітлювальних ламп розжарювання власної конструкції в одній з електротехнічних фірм, він видав брошуру з питань масового електричного освітлення. 1885 року в Паризькому журналі "Technische Blatter" вийшла його ґрунтовна стаття з глибоким і широкомасштабним висвітленням проблем електроенергетики, із своїм баченням шляхів розвитку галузі. Саме він твердо відстоював як економічні, так і екологічні переваги концепції будівництва потужних електростанцій змінного струму. Велика заслуга Івана Пулюя полягає у створенні першої в Європі електростанції змінного струму (в Празі) та пуску низки електростанцій постійного струму в Австро-Угорщині. До цього велася пошукова робота та узагальнення.

Як стверджував Пулюй, окрім електростанції, яка мала забезпечити електроенергією прилеглі райони, треба було мати на тому місці природну дешеву силу, наприклад, силу води.

В іншому разі виникає проблема передавання енергії на великі відстані. На той час ще не було відомо про можливості використання трансформаторів. Цю проблему він запропонував розв'язати за допомогою батарей, або так званих акумуляторів, у яких електрична енергія накопичувалася внаслідок хімічної реакції та була джерелом живлення двигуна автомобіля.

Застосування акумуляторів у майбутньому Пулюй вбачав у тому, що їх мали заряджати на центральній станції і транспортувати до віддалених місць для використання за призначенням.

Пізніше у нього виникла ідея організації зв'язку між електростанціями та віддаленими об'єктами за допомогою провідників, внаслідок чого підключені один до одного акумулятори можна було заряджати на електростанціях.

Після цього Пулюй відкинув думку про те, що електричний зв'язок металевими провідниками можна налагодити лише з допомогою дуже важких акумуляторів, транспортування яких і до цього часу пов'язано з труднощами. Пулюй стає найавторитетнішим експертом з питань проектування і будівництва електростанцій та електромереж на території Чехії. Крім Празької, що успішно працює до цього часу, він керував спорудженням електростанцій у Цвікаці, Маріенбаді, Францесбаді та інших містах Чехії.

Іван Пулюй мав рідкісне поєднання унікальних здібностей експериментатора з високим інтелектом теоретика. Саме завдяки таким ученим наприкінці ХІХ століття й було закладено фундамент новітньої фізики та електротехніки.

У 1909 році він закликав українську інтелігенцію: "Організуйте народні кадри, щоб у тих кадрах високо стояв стяг непорочної честі, і щоб під тим стягом була між людьми єдність і вірність своєму народу, пам'ятаючи, що згода будує, а незгода руйнує… За котрим народом вища культура і освіта, за тим і перемога".

Саме таким мислителям-патріотам ми вдячні за зміцнення духу й гартування нації.

Своєю науковою і технічною діяльністю він заслужив широке міжнародне визнання. Але до недавнього часу залишався майже невідомим в Україні, на рідній Батьківщині, для кращого майбутнього якої невтомно працював поза її межами впродовж усього життя.

Сьогодні великий син України вже повернувся до нас. У 1995 р. на державному рівні відзначено 150-річний ювілей Івана Пулюя.

В 1996 р. видано книгу “Іван Пулюй. Збірник праць. з перекладами і передруками його статей і книг.

Немає ще книги, яка давала в цілісний і досить повний творчий портрет цієї винятково колоритної постаті в історії науки, техніки, культури і навіть політики.

Життя Івана Пулюя пройшло в основному за межами України. Але помислами і добрими справами він залишався серед свого народу, співпереживав за його долю, підносив його велич.

За видатні наукові, технічні, організаційні досягнення І.Пулюй отримав різні нагороди, йому було присвоєно почесне звання радника цісарського двору.

Творча спадщина Пулюя вражає своїм розмаїттям у кожній із зазначених вище основних сфер. Пулюй як фізик – це віртуозний конструктор і експериментатор. Він і блискучий популяризатор, що зумів поєднати у своїх лекціях, статтях і брошурах наукову строгість з прекрасним літературним стилем. Найважливіші досягнення Пулюя в галузі фізики стосуються катодних та Х-променів.

Пулюєві праці торували шлях до епохальних відкриттів кінця ХІХ століття, а саме Х-променів та електронна як складової частинки атомі усіх речовин.

Великі заслуги Пулюя в дослідженні та практичному використанні самих Х-променів, і це дає підстави вважати його співзасновником рентгенології у широкому сенсі цього поняття – як наука про невидимі Х-промені, їхню природу і сфери застосування. Він домігся найвищої на ой час якості Х-променевих фотографій, опублікованих у європейській пресі. А виконана у США одним з Пулюєвих електровакуумних апаратів рентгенограма вперше у світі зафіксувала перелом людської кінцівки.

Іван Пулюй був також одним із піонерів у бурхливому розвитку електротехніки, а отже, і промислової революції на переломі ХІХ і ХХ століть.

Окремо треба сказати про напружену і плідну, упродовж усього життя, діяльність Івана Пулюя, спрямовану на національне відродження України.

Про ту роль, яку відігравало в його житті служіння українській національній ідеї, можна судити з висловлювання самого Пулюя: “Електротехніка, тая найновіша в величава наука, на котрої полі я чимало потрудився, близька і дорога мому серцю, але ще близша і дорожша наша мова, наша література і доля народу нашого”.