Сторінка
5

Емпірична соціологія

На думку Міда, людські дії споконвічно носять соціальний характер, він неодноразово підкреслював, що пояснення поводження індивіда можливо лише в термінах організованого поводження суспільної групи і що дії індивіда непояснені, якщо їхній не розглядати як органічне ціле.

Однієї з найважливіших частин соціологічного навчання Міда з'явилася його концепція "міжіндивідуальні взаємодії", що затверджувала, що спілкування людей в установки індивіда на об'єкти (на "інших" і на самого себе" породжуються і підтримуються визначеною сукупністю соціальних факторів. Те як індивід сприймає навколишню соціальну дійсність, обумовлюється його досвідом спілкування з іншими, особливо власною здатністю сприймати світ і себе так, як цей світ бачать інші і як це виражено відповідними символами ( чижестами словами). У зв'язку з цим поводження індивіда в групі, відзначав Мид, "є результатом прийняття даним індивідом установок інших стосовно себе і наступної кристалізації всіх цих приватних установок у єдину чи установку точку зору, що може бути названа установкою "узагальненого іншого".

Цей процес прив'янули ролі інших людей ("узагальненого іншого") особливо рельєфно виявляється в ході формування людського "Я", походження і структуру соціального процесу.

Істотне значення для розвитку соціології і психології мала розроблена Мідом рольова концепція особистості. Багатомірне поводження людини можна представити (і проаналізувати) у виді визначеного набору соціально-типових, стійких шаблонів його поводження - "ролей", що людина грає в суспільстві. Причому, по Міду, аналіз "ролей", що людина дає достатні підстави для судження не тільки про його веління, але і про його особистість, оскільки її внутрішня імпульсивна і нормативна суперечливість виражається в будь-яких поведінкових актах.

Використана література

1. Соціологія. Підручник / За ред. Печі В.С. – Тернопіль, 2000.

2. Словник-довідник з соціології. – К., 1999.