Сторінка
2

Ринок цінних паперів та його основні характеристики

Збільшення надлишкового капіталу по мірі зростання органічної будови капіталу в наслідок науково-технічного прогресу призводить до постійного збільшення фіктивного капіталу, який являє титули власності на дійсний та позичковий капітал.

К.Маркс писав: “… акції та всякого роду різні інші цінні папери, суть сфери вкладання для позичкового капіталу, для капіталу призначеного приносити відсотки. Вони суть форми віддачі його в позику. Але вони не репрезентують той позичковий капітал, який в них вкладається.” /5 - т.25. –ч.ІІ. –стор. 20-21/. Цінні папери, будучи титулами власності на дійсний капітал, утворюють як би дублікат, тінь цього капіталу, абсорбуючи, таким чином, надлишковий капітал, по вартості співвідносний з усім реально діючим капіталом. З одного боку, акції утворюють початковий капітал акціонерного товариства, а з іншого – не мають безпосереднього впливу на його діяльність. К.Маркс відмічав з цього приводу: “Вони становляться номінальними представниками неіснуючого капіталу”/ 5. – т. 25. – ч. ІІ – с.19/.

Капітал, який був сплачений за акції, давно вже використаний на купівлю засобів виробництва, предметів праці, а власник акції продовжує отримувати доход з прибутку, який виникає в результаті функціонування реального капіталу, пов’язаного з первісним акціонерним капіталом лише походженням.

Ринок цінних паперів складається, як і любий інший ринок, з попиту, пропозиції і ціни, яка їх порівнює. Закон попиту та пропозиції визначає курс цінних паперів на ринку, який може відхилятися від їх вартості, яка визначається дивідендом та позичковим відсотком. К.Маркс у зв’язку з цим писав, що “величина їх вартості може збільшуватися та знижуватися незалежно від руху вартості дійсного капіталу, титулами на який вони є”/5. – т 25 – ч. ІІ – с.19/. Попит створюється компаніями та державою, яким не вистачає своїх доходів для фінансування інвестицій. Бізнес та уряд виступають на ринку цінних паперів чистими одержувачами позик (основна маса з них більше бере позик ніж надає), а чистими кредиторами є, в основному, населення, приватний сектор, у якого з різних причин доход перевищує розходи на споживання та інвестиції в матеріальні активи. Основним складовим ринка цінних паперів є само поняття “цінний папір”.

“Цінний папір являє собою документ, який відображає пов’язані з ним майнові права, може самостійно бути в обігу ринку цінних паперів і бути об’єктом купівлі-продажу та інших операцій, є джерелом регуляторного або разового доходу, виступає різновидом грошового капіталу”.

1.2. Історія ринку цінних паперів.

Цінні папери відомі з пізнього середньовіччя. Тоді в наслідок великих географічних відкриттів істотно розширилася міжнародна торгівля, і підприємцям знадобилися великі суми капіталів, щоб використати нові можливості. Витрати по освоєнню нових територій були не в змозі покрити окремі підприємці. В результаті виникли акціонерні товариства – англійські та голландські компанії для торгівлі з Ост-Індією, компанії Гудзонової затоки, які й стали першими емітентами цінних паперів. В ХVІ - ХVІІ ст. в Англії акціонерні товариства створювались також для фінансування видобутку вугілля та інших капіталоємких робіт.

Тільки з початком промислової революції і створенням великих обробних підприємств торгівля акціями стала розповсюдженою. В 1773 році утворюється Лондонська фондова біржа. Перша американська фондова біржа з’явилась в 1791 році в місті Філадельфія, і в 1792 році з’явилась предтеча відомої Нью-Йоркської фондової біржі. Спочатку біржі вели торгівлю не стільки акціями, скільки облігаціями, які охоче випускали уряди та залізничні компанії, які потребували величезних капіталів для створення інфраструктури великого машинного виробництва. Переможний марш акціонерної власності з кінця минулого століття привів до спеціалізації бірж на торгівлі акціями, а торгівля та робота з облігаціями сконцентрувалася на “вуличному ринку”.

В 60-их роках ХІХ століття ще одна важлива подія. В Німеччині з’явилися універсальні інвестиційні банки, які взяли на себе весь комплекс посередницьких операцій з цінними паперами. Розробляючи нетрадиційні джерела капіталу то формуючи майже не цілі галузі промисловості, вони зіграли видатну роль в індустріалізації таких передових країн, як США, Швеція, Німеччина.

1.3. Функції ринку цінних паперів.

Найбільш повно суть ринку цінних паперів можна розкрити аналізуючи функції, яки ним виконуються в економіці. До них відносяться:

- мобілізація та концентрація тимчасово вільних грошових нагромаджень та заощаджень шляхом продажу цінних паперів посередниками на первинному та вторинному ринках;

- кредитування та фінансування держави і приватного сектора шляхом придбання їхніх цінних паперів на первинному ринку, а також біржових спекулянтів і фінансово-кредитних закладів на вторинному ринку;

- концентрація операцій з цінними паперами, встановлення цін на них, що відбивають рівень попиту та пропозиції, а також формування фіктивного капіталу;

- забезпечення публічності цінних паперів.

- залучає вільні грошові капітали і нагромадження на первинний ринок.

Залучені ринком цінних паперів засоби використовуються для купівлі нових цінних паперів уряду та корпорацій на первинному ринку, тим самим їх покупці як-би надають кредит під заставу облігацій та інших грошових боргових зобов’язань або фінансують приватні підприємства та державу, отримуючи в обмін акції або безстрокові облігації. При фінансуванні або кредитуванні приватних компаній відбувається формування прав власності на дійсний та позичковий капітал. Виконуючи цю функцію ринок цінних паперів сприяє концентрації та централізації капіталу.

Мобілізація довгострокових капіталів на ринку акцій і облігацій обмежуються двома головними факторами. По-перше, в окремі періоди зменшується доля зовнішніх заємних коштів в загальному капіталі корпорацій в результаті використання самофінансування для здійснення своєї діяльності. Дія цього фактора підсилюється інфляцією. По-друге, існує конкуренція між емісією цінних паперів та отриманням банківської позики, яка дешевше в обслуговуванні однак, не дивлячись на декотре зменшення ролі ринку акцій як джерела фінансування корпорацій, вони все ж звертаються до їх послуг в двох основних випадках:

а) коли альтернативні можливості залучення грошей вичерпані;

б) для фінансування компаній, які засновані в молодих перспективних галузях виробництва.

Емітенти використовують ринок цінних паперів не тільки в якості посередника при мобілізації грошових коштів. Оскільки однією з передумов отримання ними кредитів та позик є сприятлива ситуація руху цінних паперів (ринкового курсу, дивідендів, загального прибутку на акції та ін.), то емітенти прагнуть підтримувати курс цінних паперів на високому рівні різними методами, навіть вдаючись до їх скуповування.