Сторінка
2

Види спілкування. Загальна харктеристика спілкування

· примітивний — коли партнер розглядається як перешкода, що потребує усунення;

· маніпулятивний — коли партнер використовується як засіб для досягнення певної мети;

· стандартизований — справжнє ставлення ховається під "масками", які демонструють партнеру певні стандартні норми поведінки;

· конвенційний — нормальна партнерська взаємодія випадкових (чужих) людей, коли враховуються потреби, інтереси, цінності обох сторін;

· діловий — партнерська взаємодія, що не виходить за межі ділових стосунків, спрямована на взаємодопомогу, взаєморозуміння;

· ігровий — взаємодія між досить близько знайомими людьми, які чуйно і щиро намагаються "грати партнера" (Станіславський), створювати оптимальну атмосферу спілкування;

· духовний — обмін духовними цінностями, доступ до найпотаємніших переживань, мрій, "розкриття" душі перед партнером.

У реальній взаємодії партнери переходять з рівня на рівень. Важливо, щоб вони не опускалися нижче конвенційного рівня.

Комунікаційний процес і є процесом спілкування. Розберемо його основні характеристики.

Комунікаційний процес — це ланцюжок відповідей на запитання:

· хто говорить?

· що повідомляє?

· кому?

· в якій ситуації?

· по якому каналу?

· з якою метою?

· з яким ефектом? Давши відповіді на ці запитання, ми зможемо достатньо повно описати конкретний комунікаційний процес. Це — модель Г.Лассуелла.

Ю.Воронцов дещо деталізував цю модель і представив комунікаційний процес у вигляді таких компонентів:

1. Джерело інформації. 2. Комунікатор. 3. Повідомлення 4. Комунікант. 5. Комунікаційний канал. 6. Екстралінгвістичний параметр повідомлення. 7. Джерело механічних перешкод. 8. Джерело семантичних перешкод. 9. Класові і соціальні фільтри. 10. Особистісно-індивідуальні фільтри. 11. Семантичні поля. 12. Поля комунікаційної обстановки. 13. Втрата інформації. 14. Зворотний зв'язок "комунікант — комунікатор". 15. Зворотний зв'язок "комунікант — джерело інформації". Комунікативний процес відбувається у вигляді ланцюга послідовних дій, які можна представити у такій схемі:

Якщо процес був ефективним і "взаємодія" = "задуму", передається інше повідомлення, або комунікація завершується. Якщо результату не досягнуто, слід знайти ланцюжок, в якому відбувся збій, провести корекцію дій і повторити процес.

Параметрами спілкування є:

перцептивний; інформаційний; інтерактивний;

Перцептивний параметр — сприймання людини людиною. Перше враження на нас справляє зовнішність людини, з якою ми спілкуємось. Сприймання зовнішності відбувається в такому порядку:

волосся; взуття; обличчя:

· очі,

· брови,

· губи,

· вуха,

· ніс,

· чоло,

руки; одяг.

Сприймаючи одне одного, люди часто припускаються помилок. Найпоширенішими помилками соціальної перцепції є:

· ефект "ореолу": а) соціальні стереотипи з приписуванням соціальним ролям певних психічних властивостей і навіть зовнішність; б) загальна думка групи про людину приймається як беззастережно правильна;

· ефект ставлення до інформатора (прийняття думки авторитетної особи і недовіра до інформації неавторитетної особи);

· ефект послідовності інформації (довіра до останньої за часом надходження інформації, особливо негативної інформації);

· ефект самооцінки (більш менш правильно сприймає оточуючих людина з адекватною самооцінкою, завищена і занижена самооцінки викривляють оцінки інших людей);

· ефект переносу (люди переносять на оточуючих людей власні негативні якості і риси. Так, нечесна людина всіх вважає злодіями і т.п.).

Інформаційний параметр. Спілкування завжди пов'язане з обміном інформацією. Тут суттєвими є такі проблеми:

· скільки інформації слід давати співбесідникові? Інформація підлягає законові достатнього мінімуму, тобто повинна бути необхідною для передачі сенсу повідомлення і достатньою для розуміння. Краще давати інформацію меншими порціями і спостерігати за реакцією партнера (аудиторії). Тоді легше встановити міру необхідної інформації.

· В якій формі подавати інформацію? Інформація може передаватися за допомогою слів, інтонації, міміки, пантоміміки, сигналів, символів. Залежно від типу спілкування обирається і форма передачі інформації. Так, Мехраб'єн вважає, що в побутовому спілкуванні за допомогою сенсу слів передається лише 7% інформації, інтонація дає 38%, а міміка, жести, сигнали і символи несуть 55% інформації. Звичайно під час виступів, на лекціях, в офіційних повідомленнях ситуація змінюється і більша частина інформації передається через слова. В письмових повідомленнях є лише сенс слів і граматика.

· Важливою є також проблема вибору часу, місця, умов, обставин, в яких відбувається спілкування.

Інтерактивний параметр спілкування полягає в обміні впливами, діями, у взаємодії партнерів. Ефективне спілкування потребує доброго партнерського ансамблю.

Партнери навіюють одне одному настрій, емоції, мотиви діяльності. Партнери здатні викликати інтерес, захопленість, або ж, навпаки, відразу до певних ідей, речей, дій, явищ і т.д. одне у одного у процесі спілкування. Звичайно, найбільший вплив на людей мають авторитетні, яскраві особистості і референтні групи.

Використана література:

· Іржі Томан. Мистецтво говорити. – К., 2001.

· Секрети спілкування. – К., 2000.

· Д.Карнегі. Як навчитися виступати публічно. – К., 2002.