Сторінка
1
1 липня 1994 року набрав чинності Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” від 15 грудня 1993 р. № 3689-12 (далі – Закон про товарні знаки).
Стосовно дії законів у часі досить важливою є норма абзацу 2 п. 3 Постанови Верховної Ради № 3771-XII від 23 грудня 1993 р., яка ввела в дію Закон про товарні знаки: “ .заявки на видачу Свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, діловодство за якими не завершено на 1 липня 1994 року, розглядаються в порядку, встановленому цим Законом. При цьому відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, яке діяло на дату подання заявки”.
Слід пам’ятати і про ст. 58 Конституції України, яка визначає, що закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Так, законами від 16 червня 1999 р., від 21 грудня 2000 р., від 15 листопада 2001 р. та від10 січня 2002 р. вносились зміни до Закону про товарні знаки. Проте позивачі, наприклад, припускаються такої елементарної помилки – просять визнати свідоцтво про реєстрацію знака недійсним на підставі п. 4 ст. 6 Закону про товарні знаки (а саме на підставі того, що цей знак до 1 січня 1992 року добросовісно використовували дві і більше юридичні особи для позначення однорідних товарів), і не звертають увагу на дату подання заявки на реєстрацію цього знаку. Між тим, п. 4 Закону від 16 червня 1999 р. доповнив ст. 6 Закону про товарні знаки, і якщо заявка була подана до вступу в силу Закону, то зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім Закону про товарні знаки, звичайно, слід звертати увагу й на підзаконні нормативно-правові акти – Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту України від 28 липня 1995 р. № 116, Положення про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2001 р. № 543 тощо. Особливої ваги набувають сьогодні й міжнародні договори, учасницею яких є Україна, тому слід звертати увагу на умови їх дії в нашій державі. Питанням регламентації товарних знаків присвячені такі основні договори: Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1883 р. (далі – Паризька конвенція), Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р. (далі – Мадридська угода) та Протокол до Мадридської угоди від 28 червня 1989 р. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. Щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, тозакон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, який частково пом'якшує відповідальність, а частково її посилює, має зворотну дію в часі лише у тій частині, яка пом'якшує відповідальність.
Закон чи окремі його положення набирають чинності на невизначений строк або на строк, визначений самим законом чи законом про порядок введення його в дію.
Верховна Рада України у будь-який час до закінчення строку чинності закону може законом, що має однакову або вищу юридичну силу, продовжити строк чинності закону чи окремих його положень на визначений або на невизначений строк.
Закон чи окремі його положення не мають зворотної дії в часі, тобто не застосовуються до тих відносин, які існували до набрання чинності прийнятим законом, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Надання закону або окремим його положенням зворотної дії не допускається, якщо ними вводиться або посилюється юридична відповідальність за діяння, які під час їх вчинення не визначалися законом як правопорушення.
Щодо припинення чинності закону, то Верховна Рада України може законом у будь-який час призупинити дію закону чи окремих його положень або визнати закон чи окремі його положення такими, що втратили чинність, крім випадків, передбачених статтями 4, 5, 7 цього Закону, та законів, прийнятих або затверджених всеукраїнським референдумом.
1 2