Сторінка
5

Адвокатура

Перевірка в порядку нагляду судових рішень і постанов, котрі набрали законної сили, є процесуальною гарантією, яка забезпечує захист прав сторін і інших осіб, котрі брали участь у справі, а також державних інтересів. Вони, а також їхні представники, вправі звернутися зі скаргою до уповноважених осіб суду і прокуратури про опротестування судових рішень у порядку нагляду.

Процесуальним забезпеченням захисту прав і законних інтересів осіб, котрі беруть участь у справі, є також перевірка законності й обгрунтованості рішень і постанов суду, які набрали сили у зв'язку з нововиявленими обставинами.

З цією метою особи, які беруть участь у справі, і їхні уповноважені представники мають право збудити справу по перегляду рішення або постанови в зв'язку з нововиявленими обставинами, вступити в процес у справі, брати участь у судовому засіданні, здійснювати іншу процесуальну діяльність.

Процесуальне представництво адвоката в стадії судового виконання.

Право на порушення судового виконання у відповідності зі ст. 356 ЦПК мають прокурор і суб'єкти захисту прав інших осіб[20], а також уповноважені ними представники, коли в їхніх повноваженнях передбачене право на пред'явлення виконавчого документа до стягнення[21]. Реалізація представником цього права поставлена в залежність від наявності визначених умов: віднесення рішення судових і несудових органів до підвідомчості судового виконання; заяви в орган судового виконання з прикладеним до нього виконавчим документом; учинення дій після подачі заяви в межах процесуальних термінів із дотриманням правил про підсудність.

Висновок

Адвокат – професійний спеціаліст-юрист, покликаний своєю діяльністю в відповідності з Конституцією і законами України:

а) сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу;

б) діяти в складі адвокатури України, яка у відповідності з Законом України “Про адвокатуру” (09.12.1992 р.) є добровільним професійною спілкою, діючою на підставі верховенства закону , незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності;

в) давати, у межах своєї компетенції, консультації та роз’яснення, довідки по законодавству, складати заяви, скарги та інші документи правового характеру, сприяти правовими способом а здійсненню підприємницької діяльності;

г) володіти глибокими знаннями не тільки в межах юриспруденції, бути тонким психологом, мати хорошу мову, неухильно дотримуватись адвокатської етики та професійного призначення – захищати не злочин, а людину.

При підготовці цієї курсової роботи автор керувався декількома принципами:

1. максимально наблизити себе до теми, або можливо, моєї майбутньої діяльності;

2. максимально докладно викласти матеріал, який стосується всіх аспектів діяльності адвоката та взагалі юриста;

3. відкрити перш за все горизонти, перспективи цієї галузі права.

Перечитавши ще раз викладений матеріал, автор прийшов до висновку, що адвокат обов’язково повинен стояти на захисті прав та свобод людини, які їй надала держава, Конституція, закони та інші нормативно-правові акти. Адвокат повинен у нашому, досить нездоровому суспільстві, захищати людину від різного роду посягань на її честь та гідність, у тісній сполуці із законом.

Інша література:

1. Кримінальний кодекс України, прийнятий 28 грудня 1960 року та введений в дію 1 квітня 1961 року.

2. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-XII.

3. Закон України “Про атестаційну комісію”.

4. Кримінально Процесуальний Кодекс України.

5. Цивільно-процесуальний Кодекс України.

6. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. – К. – Юрінком інтер. – 1997.

7. С.В. Бородина ”Процесуальные акты предварительного расследования». – М. – «Юридическая литература». – 1978.

8. О.В Ефіменко, К.В. Манжул “Основи галузевого законодавства”. – Кіровоград. – 1998.

9. «Нравственные основы защиты». – М.1978 «Этика» №5

10. «Слово адвокату». -- М. «Юридическая литература» 1968г.

11. Борщевский М.Ю. «Бизнес – адвокат в США, Германии» - М. 1995 г.

12. Ермакова С.В. «Практические советы юристам.» Симфирополь. 1997 г.

13. “Юридический энциклопедический словарь» - М. 1987

14. Гальченко В. «Беседы юриста» - К. 1976

15. А.Д. Бойко «Этика профессиональной защиты по уголовным делам» – М. 1978

[1]ст 15 ЗУ “Про адвокатуру”

[2]ч. 1 ст. 43-1 КПК

[3]ч. 1 ст. 43 КПК

[4]ст. 21 КПК

[5]ст. 45 КПК

[6]ч. 3 ст. 46 КПК

[7]ч. 2, 3, 5, ст. 44 КПК

[8]ч. 2 ст. 7 Закону “про адвокатуру”

[9]ст. 54 КПК

[10]ст. 219 КПК

[11]ч. 1 ст. 49 КПК

[12]ч. 1 ст. 50 КПК

[13]ч. 1 ст. 28 КПК

[14]ч. 1 ст. 51 КПК

[15]ч. 3 ст. 49 КПК

[16](ст. 110 - 117)

[17]ст. 112-115 ЦПК.

[18]ст. 289, 292 ЦПК

[19]ст. 296 ЦПК

[20](ст. 121 ЦПК)

[21](ст. 115 ЦПК)