Сторінка
4
Таким чином, першим ризиком при укладенні зовнішньоторговельної угоди є вибір її змісту. Обрання за змістом та характером угоди, що суттєво відрізняється від розглянутих, стане джерелом ризиків невиконання контракту й призведе до витрат часу на приведення умов контракту у відповідність з чинним національним законодавством. Спроби здійснити митне оформлення товару за такими неправильно укладеними контрактами або надати доручення банку на купівлю/переказ валюти на користь інопартнера викличуть негативну реакцію зазначених контролюючих структур, що у свою чергу призведе до невиконання зобов'язань за контрактом та необхідності відшкодування збитків контрагенту.
Укладення контракту передбачає визначення предмета угоди, тобто об'єкта купівлі-продажу, міни, переробки чи оренди. Невизначеність або "розмитість" опису товару не дасть змоги визначитись із ціновою політикою угоди та вартісними показниками товару, конкретизувати його якісні показники, поставити вимоги до пакування та маркування тощо. Товар по можливості повинен бути зазначений у відповідному розділі контракту таким чином, щоб дати можливість обом контрагентам та представникам контролюючих державних служб відрізнити його від аналогічних чи подібних товарів та мати певні, притаманні лише йому ознаки, що виключить ризики придбати товари-замінники неналежної якості.
Особливу увагу необхідно звернути на складні вироби, такі як технологічні лінії, верстати, промислове обладнання, що складаються з певної кількості елементів та складових частин. Укладення угод на такі специфічні товари повинно передбачати окремі додатки до контракту, де необхідно зазначити назви та ознаки складових частин, їх кількість та вартісні показники, при цьому доцільно зазначити в основному тексті контракту, що такі додатки є невід'ємною частиною контракту. Складні вироби, як правило, продаються з окремими запасними частинами та певною кількістю витратних матеріалів, які будуть використані при проведенні монтажу. Можна зазначити у контракті, що вартість таких елементів включається у загальну вартість складного виробу. Невизначеність цього аспекту призведе до ризику окремого митного оформлення цих складових товару з додатковою сплатою всіх необхідних митних платежів та складання протоколу про порушення митних правил. Наявність ризику такого виду призведе до необгрунтованого підвищення контрактної вартості товару.
При опису товару, якщо його установка та наладка здійснюватиметься експортером, а вартість цих послуг включається в загальну вартість складного виробу, доцільно зазначити окремо дві складові загальної суми контракту, а саме вартість самого виробу та вартість послуг щодо його установки. Невизначеність такої особливості призведе до появи ризику підвищення фактурної та митної вартості товару на момент його декларування самого устаткування та, як наслідок, до сплати додаткових митних платежів за вантажною митною декларацією.
Визначеність та конкретність опису товару у відповідному розділі контракту дасть змогу уникнути ризиків придбання товару-замінника та сплати додаткових митних платежів на момент випуску товару у вільний обіг (оформлення імпорту), а також непорозумінь у банківській установі під час здійснення оплати за товар.
Усім контролюючим службам держави необхідно звертати особливу увагу на опис товару, бо "розмитість" опису не лише породжує ризики для контрагентів угоди, а й надає можливість недобросовісним контрагентам здійснювати експортно-імпортні операції із шахрайською метою.
Ризики умов здійснення платежів за контрактом породжуються контрагентами у разі невизначення валюти платежів та термінів їх здійснення. Національне валютне законодавство різних країн може зобов'язувати контрагентів зовнішньоекономічного контракту здійснювати платежі, що не перевищують певних термінів (за українським законодавством термін повернення валютної виручки повинен становити не більше 90 календарних днів). Зазначення термінів та умов проведення платежів повинно базуватись на законах світової торгівлі - вся торгівля здійснюється у кредит, при цьому, залежно від умов контракту, необхідно розрізняти товарний (спочатку надходить товар, а потім здійснюються платежі) та фінансовий (надходження коштів на рахунок експортера є умовою відвантаження товару на користь імпортера) види кредитування за контрактом. Водночас доцільно визначати пільгові умови проведення попередньої оплати за товар, про що необхідно зробити відповідні посилання у тексті контракту. Нормальною світовою практикою розрахунків вважається зменшення суми платежів за достроковий (від зазначеної у контракті дати) платіж. Подолання ризиків такого виду не складне, проте потребує проведення попередніх узгоджувальних переговорів з контрагентом до моменту укладення контракту щодо визначення валюти платежів та термінів їх здійснення, узгодження можливості зменшення суми платежу за поставлену партію товару при проведенні дострокової оплати тощо.
Світова торгівля здійснюється в основному шляхом надання кредиту однією із сторін угоди іншій.
При кредитуванні (товарному чи фінансовому) контрагентам контракту необхідно узгодити термін поставки товару відносно дати надання авансу. Такий спосіб є засобом страхування ризику неприйняття товару покупцем-імпортером, оскільки експортер має у своєму розпорядженні авансовий платіж грошима чи товаром. Такий авансовий платіж повинен передбачатись умовами контракту із зазначенням терміну авансування та визначення захисних застережень імпортера щодо можливого невиконання експортером зобов'язань з поставки товару, а також забезпечити страхування ризику неприйняття товару імпортером. Одним із можливих напрямів усунення ризику втрати авансового платежу імпортером у разі непоставки товару експортером може бути використана банківська гарантія на його повернення або, крім того, застереження у контракті умов грошового переказу, які передбачатимуть перерахування авансу банком експортера на рахунок відправника (експортера) тільки після надання документів, що засвідчують митне оформлення та здійснення експорту.
Форми розрахунку, що закладаються у контракті, також є джерелом ризиків і можуть поставити під сумнів доцільність проведення зовнішньоторговельної операції. До форм розрахунку, які рекомендовано застосовувати суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності за товарними контрактами з інопартнерами, належать банківський переказ (розглянуто вище) документарного акредитива та інкасо.
Однією із складових ризику є відсутність у контракті визначеної валюти платежів, тобто валюти, у якій здійснюватимуться розрахунки між контрагентами шляхом використання зазначених форм. Державна система валютного контролю, до якої входять митні й податкові органи та банківські установи, керується у своїй діяльності положенням, що один контракт повинен мати одну валюту платежів. Таке положення дає змогу стороні контракту, за наявності великої кількості партій товару, здійснювати контроль за відповідністю сум платежів по окремих партіях із загальною вартістю контракту та кількістю придбаного-проданого товару. Контролюючим органам буде легко здійснити процедуру валютного контролю й не виникне необхідність приведення вартостей окремих партій товару, оплачених різними видами валют, до однієї та порівняння з загальною вартістю контракту. З метою страхування від ризиків коливання курсів валют платежів та ціни (загальної вартості контракту) можна зафіксувати їх співвідношення на весь час дії контракту або обрати одну валюту для визначення ціниодиниці товару, загальної вартості контракту та валюти платежів. Слід розуміти, що у цьому разі такою валютою повинна бути обрана найстабільніша валюта, яка найменше залежитиме від коливань на світових валютних біржах.
Завантажити реферат