Сторінка
2
ості від розвитку підприємства. Основні резерви розвитку виробництва, їх суть і класифікація. Під організаційним резервом в-ва розуміють потенційні, невикористані в передплановому і виникаючі в плановому періодах в конкретних умовах нові можливості розвитку в-ва і його і інтенсифікації в результаті НТП, впровадження прогресивних методів організації в-ва і праці, розповсюдження передового вітчизняного і зарубіжного досвіду управління виробництвом, ліквідація витрат. Крім цього розрізняють поняття – “виробничі резерви” направлені на поліпшення використання ресурсів підприємства; резерви “як запаси в-ва” – наявність яких необхідна для безперервного розвитку кожного підприємства. Виявлення і використання резервів в-ва залежить від процесу планування на підприємстві, розробки перспективних і поточних планів, в яких передбачені взаємозв’язані завдання по всіх факторах інтенсифікації в-ва. Організаційні резерви дуже динамічні і багатозмінні. Поява нових методів організації і управління в-ва і праці, розвиток науки і техніки обумовлює виникнення нових видів організаційних резервів на підприємстві. Організаційні резерви класифікуються по слідуючих напрямках: поліпшення використання предметів праці – можливості більш повної загрузки обладнання в часі і по потужності, скорочення часу перебування обладнання в ремонті, підвищення коефіцієнту змінності роботи обладнання і використання виробничих потужностей, зменшення якості невстановленого обладнання, максимальне використання технічних параметрів станків і інших видів обладнання. Скорочення часу виробництва – невикористані можливості скорочення періоду технічної підготовки в-ва і освоєння нових видів продукції, скорочення тривалості виробничого циклу, зменшення розмірів виробничих запасів і заділів виробництва. Поліпшення використання трудових ресурсів – можливості росту продуктивності праці за рахунок повної загрузки робітників з врахуванням їх кваліфікації і передового досвіду, скорочення втрат і невиробничих затрат робочого часу, зниження трудомісткості продукції, поліпшення складу працівників, які працюють на основі скорочення затрат праці допоміжного і управлінського персоналу. Підвищення якості продукції – можливість дальшого поліпшення техніко-економічних параметрів випускаючої продукції, збільшення питомої ваги конкурентоспроможної продукції, скорочення браку, використання на підприємствах принципів маркетингу. Поліпшення використання предметів праці – можливість вибору раціональної сировини і матеріалів, застосування відходів в-ва, скорочення заготівельних розходів, впровадження у виробництво безвідходних технологій, комплексне використання сировини, економія паливо-енергетичних ресурсів. Дослідження етапу організації виробництва. Стан організації в-ва характеризує діючу систему організацію в-ва на підприємстві і відображає кількісні і якісні параметри того стану, в якому знаходиться в даний період часу підприємство, а також ступінь реалізації наукових принципів організації виробництвава. Дослідження стану організації в-ва проводиться для оцінки рівня організації виробництва. Аналіз стану організації виробництва – це комплекс мироприємств, які направлені на виявлення позитивних сторін і недоліків організації виробництва на підприємстві і формування мети і конкретних напрямків їх вдосконалення. Аналіз розповсюджується на всі основні сторони організації виробництва: - організації праці; - функціонування предметів праці; - рух предметів праці; - організація технічної підготовки в-ва; - організація виробничої інфраструктури; - організація МТЗ, збуту і реалізації продукції; - організація загальної і виробничої структури ОВП і регулювання в-ва. Аналіз організації в-ва ділиться на: - попередній; - оперативний; - послідуючий. Попередній – це прогноз господарської діяльності підприємства, який розробляється на різні періоди – тиждень, місяць, квартал, рік. Оперативний аналіз – дає оцінку господарської діяльності підприємства, цеху, виробничого участку і бригади за короткі проміжки часу. Послідуючий аналіз застосовують для оцінки результатів господарської діяльності за плановий період. Основою методики аналізу являється комплекс техніко-економічних показників, які виділяються в три групи: - показники, які відображають ефективність; - показники, які характеризують ступінь реалізації наукових принципів організації виробничих процесів; - показники, які відображають стан організації виробництва по підсистемах. До першої групи показників відносять: - коефіцієнт виконання плану; - коефіцієнт ритмічності; - коефіцієнт виконання поставок; - коефіцієнт роботи обладнання; - коефіцієнт загрузки обладнання; - коефіцієнт використання робочого часу обладнання; - коефіцієнт використання виробничих потужностей; - коефіцієнт взаємодії агрегатів, участків, цехів; - коефіцієнт пропускної спосібності обладнання. До другої групи показників відносять: - коефіцієнт безперервності виробничого процесу; - коефіцієнт паралельності; - коефіцієнт пропорційності; - коефіцієнт спеціалізації робочих місць; - коефіцієнт предметної, по детальної і технологічної спеціалізації. До третьої групи показників відносять: - в по елементному розмірі: - коефіцієнт організації робочих місць; - коефіцієнт прогресивних методів організації праці; - коефіцієнт використання робочих по кваліфікації; - коефіцієнт, який характеризує організацію функціонування предметів праці і організацію руху предметів праці. В функціональному розмірі: - коефіцієнти, які характеризують технічну підготовку виробництвава; - аналіз дозволяє співставити фактичні значення показників з еталоном і визначити їх відхилення. Еталоном служить планове значення показників. Це забезпечує можливість виявлення в короткі строки резервів вдосконалення організації в-ва на підприємстві. Вдосконалення організації виробництва. На основі аналізу розробляється план вдосконалення організації виробництвава по всіх напрямках, який називається у річному плані – технічний і організаційний розвиток
Завантажити реферат