Сторінка
3

Фінансовий капітал

За часів К. Маркса, коли тільки з'явилися перші форми фінансового капіталу, вони і вважалися певною надбудовою над рухом реального капіталу. В Україні в перехідний період до ринкової економіки ця ситуація схожа з часом К. Маркса, і тому його позиція для України справедлива. Отже, матеріальні носії відносин фінансового капіталу в перехідний період не утворюють жодної складової капіталу.

Тільки тоді, коли категорія фінансового капіталу в нашій державі досягне сучасного рівня розвинених країн, ціна (курс) цінних паперів відбиватиме очікувану прибутковість дійсного капіталу з урахуванням його попередньої (минулої) прибутковості. Таким чином, фіксуватиметься, оцінюватиметься не наявність певної вартості (дійсного капіталу) як минулих вкладень капіталу і витрат праці, а його робота, віддача, ефективність функціонування. Тільки в цих умовах можна досягти цільового прагнення всіх інвесторів — максимізувати прибуток на основі зрівняння норм прибутковості різних інвестиційних товарів, що надходять через ринки цих товарів у виробництво і функціонують там як дійсний капітал. Звідси і фінансовий капітал — це сукупність дійсного капіталу, універсальна форма інвестиційного товару, через який позичковий капітал перетікає у виробництво в напрямках найбільшої ефективності його використання. І в цьому розумінні фінансовий капітал є дійсним капіталом, формою вкладення позичкового капіталу.

Оскільки фінансовий капітал є капіталізованою формою інвестиційного товару, тобто має однорідну форму матеріальних носіїв, що різняться тільки за прибутком, то він набирає ознак позичкового капіталу, стає його різновидом. Таким чином, фінансовий капітал — це водночас і позичковий капітал. У сучасних умовах в розвинених ринкових країнах позичковий капітал дедалі більшою мірою перероджується, набираючи фінансової форми. Отже, фінансовий капітал є вищою формою розвитку капіталу, він поєднує ознаки позичкового і дійсного капіталу.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Бизнес-план инвестиционного проекта / В. Μ. Попов, Л. П. Кура-ков, Г. В. Медведев и др. — М.: Финансы и статистика, 1997.

2. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП "ИТЕМ", ЛТД "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", 1995.

3. Емельянов А. С., БесединВ. Ф., Козу б В. М. Экономика инвестирования в научно-технический прогресс. — К.: Наук, думка, 1988. —311с.

4. Музиченко А. С. Державне регулювання інвестиційної діяльності. — К.: Наук, світ, 2001. — 345 с.

5. ФедоренкоВ. Г., ГойкоА. В. Інвестознавство: Підручник / За наук, ред. В. Г. Федоренка. — К.: МАУП, 2000. — 408 с.

6. ФедоренкоВ. Г., Іткін О. Ф., Степанов Д. В. таін. Інвестиційні процеси у промисловості України: Монографія // К.: Наук, світ, 2001. —447с.

7. Чернявский А. Д. Инвестирование в подготовку кадров — наиболее рациональное й перспективное вложение капиталов // Проблеми инвестиционного менеджмента в Украине: Сб. науч. тр. При-лож. № 2(7) к науч. журн. "Персонал", № 1(55), 2000. — С. 193.

8. Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений. — К.: МАУП, 1994.

9. ЩёкинГ. В. К разработке концепции управлення современным обществом // Персонал. — 1999. — № 1. — С. 1-23.

Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.