Сторінка
3

Електролітична дисоціація солей та лугів

¬

CO32- + H2O ® HCO3- + OH-

В результаті цього процесу вміст іонів OH- у розчині збільшується, чим і пояснюється лужна реакція розчину карбонату натрію.

Отже, в розчині карбонат натрію взаємодіє з молекулами води. Цей процес називається гідролізом.

Гідроліз солі - це хімічна реакція обміну солі з водою, в результаті якої іони слабкої основи некислоти, що входять до складу солі, сполучаються із складовими частинами води - з іонами OH- і OH+.

Лужну реакцію має розчин будь-якої солі, утвореної сильною основою і слабкою кислотою, а кислу - має розчин будь-якої солі утворена ними.

Хлорид натрію в розчині не гідролізується, оскільки іони Na+ і Cl-, що є в його водному розчині у взаємодію з водою не вступають. Тому він є нейтральним.

Здебільшого гідроліз солі відбувається оборотно, при чому взаємодію з водою вступає невелика кількість відповідних іонів.

Коли з водою взаємодіють багатозарядні катіони чи аніони багатоосновних кислот, сіль гідролізується з однією молекулою води.

Як за складом солі зробити висновок про можливість її гідролізу і реакцію розчину, що утворився?

Нерозчинні у воді солі, навіть утворені слабкими основами чи кислотами, практично негідролізуються.

Якщо сіль у волі розчиняється, то слід з’ясувати, чи є в її складі катіон, який відповідає слабкій основі, або аніон, що відповідає слабкій кислоті.

Візьмемо розчинну у воді сіль сульфат цинку SOZn. Ця сіль утворена слабкою основою Zn(OH)2 і сильною кислотою H2SO4.

Отже, в розчині іони Zn2+ взаємодіють з водою:

¬

Zn2+ + H2O ® Zn(OH)+ + H+;

а іони SO42- - ні.

В результаті гідролізу розчин сульфату цинку за рахунок іонів H+ матиме кислу реакцію.

І тому то, як солі, застосовують соду N2CO3 і мило Na або Ca (натрієві калієві) солі слабких органічних кислот.