Сторінка
1
Загальна характеристика оксигену і сульфуру
Оксиген і Сульфур – елементи Vш групи періодичної системи, належать до головної підгрупи.
Електронна будова. Що ж видно з електронних формул Оксигену 1s22s22p4 і Сульфуру 1s22s22p63s23p4.
Поняття про алотропію. Озон.
Хімічні елементи у вільному стані існують у формі простих речовин. Так, елемент Оксиген утворює дві прості речовини – кисень О2 та озон О3.
Озон. Якщо на кисень подіяти електричним розрядом, то з'являється характерний запах свіжості – утворюється газоподібний озон:
Кисень поглинає енергію і перетворюється на озон, а озон самовільно розкладається, утворюючи кисень.
Обидві прості речовини – кисень О2 і озон О3 – утворені одним і тим самим хімічним елементом – Оксигеном, а властивості у них різні.
Явище існування хімічного елемента у вигляді двох або кількох простих речовин, різних за властивостями і будовою, називається алотропією, а самі прості речовини – алотропними формами (модифікаціями).
Властивості кисню й озону.
Властивості простих речовин | Прості речовини | |
кисень | озон | |
Агрегатний стан за стандартних умов | Газ | Газ |
Колір | Безбарвний | Синій |
Запах | Без запаху | Різкий, своєрідний |
Розчинність (у 100 об’ємах Н2О при 200С) | 3 об’єми | 49 об’ємів |
Густина газу за н.у. | 1,43 г/л | 2,14 г/л |
Температура кипіння | -1930С | -1120С |
Температура плавлення | -2190С | -1920С |
Фізіологічна дія | Неотруйна | Дуже отруйний |
Хімічні властивості | Окисник | Дуже сильний окисник |
Реакційна здатність | Висока | Дуже висока |
Застосування озону зумовлене його винятковими окисними властивостями. Озон використовується для озонування питної води, що значно ефективніше, ніж хлорування; для знешкодження промислових стічних вод; вибілювання тканин, мінеральний масел; як дезинфікуючий засіб у медицині; як окисник ракетного палива.
Проте буває й інша причина алотропії – різна структура кристалів. З таким типом алотропії ви ознайомитися на прикладі сірки.
Сірка за стандартних умов – крихка кристалічна речовина жовтого кольору. Погано проводить теплоту і не проводить електричного струму. У воді не розчиняється краще розчиняється в деяких розчинниках (у сірковуглеці CS2, бензині, етері та ін.).
І в розчинах, і в кристалах сірка складається з циклічних молекул S8, які за формою нагадують корону. Але в кристалах ці молекули можуть бути упаковані по-різному.
Якщо молекули розташовані щільно, утворюється алотропна форма ромбічна сірка. Менш щільне упакування молекул спричинює виникнення іншої алотропної форми – моноклінної сірки.
Якщо сірку розплавити і швидко охолодити, утворюється ще одна алотропна форма: пластична сірка – коричнева губоподібна маса.
Властивості ромбічної і моноклінної сірки
Властивості простих речовин | Сірка | |
ромбічна | моноклінна | |
Колір | Лимонно-жовтий | Блідо-жовтий, майже безбарвний |
Густина | 2,07 г/л | 1,96 г/л |
Температура плавлення | 112,80С | 119,30С |
Хімічні властивості кисню і сірки
Кисень – дуже реакційно здатна речовина. Він реагує з багатьма мате лами, неметалами і багатьма складними речовинами, виявляючи властивості сильного окисника.
Хімічна активність сірки також доволі висока. При нагрівання вона реагує майже з усіма елементами.
1. Взаємодія з металами.
2Cu + S = Cu2S
2. Взаємодія з неметалами.
S + O2 = SO2↑
H2 + S = H2S ↑
Застосування. Найбільша маса сірки і природних сульфідів витрачається на вироблення сульфатної кислоти.
Оксиди сульфуру.
Сульфур утворює два кислотні оксиди: оксид сульфуру (IV) SO2 і оксид сульфуру (VI) SO3/
Оскид сульфуру (IV) SO2 (діоксид сульфуру, сірчастий газ) – це безбарвний важкий газ (у 2,2 раза важчий за повітря), з різким запахом, що викликає кашель. Негорючий. Дуже легко розчиняється у воді (в 1л води при 200С розчиняється 43 л SO2.
Застосування. Найважливіша галузь застосування оксиду сульфуру (IV) SO2 – це виробництво сульфатної кислоти H2SO4.
Фізіологічна дія. Оксид сульфуру (IV) SO2 токсичний. Невелика концентрація його у повітрі викликає подразнення слизових оболонок дихальних органів і очей.
Вплив на навколишнє середовище. Діоксид сульфуру SO2 один з основних забрудників повітря, він отруює навколишнє середовище.
Звідки ж береться діоксид сульфуру SO2 у повітрі?
Природним джерелом SO2 є окислення сірководню H2S атмосферним киснем й озоном:
2H2S + 3O2 = 2SO2 + 2H2O
H2S + O3 = SO2 + H2O
Діоксид сульфуру SO2, потрапляючи у повітря, викликає утворення “кислотних дощів”, шкідливих для усього живого.
1 2