Сторінка
2

Загальна хімія

Розглянемо основні закономірності періодичної системи.

1. У малих періодах з зростанням відносних атомних мас елементів спостерігається поступове послаблення металічних і наростання неметалічних властивостей.

2. У великих періодах спостерігається деяка періодичність у зміні властивостей всередині самих періодів. Так, у парних рядах великих періодів металічні властивості елементів послаблюються повільно, в результаті всі елементи парних рядів – метали. У непарних рядах великих періодів властивості елементів змінюються так само, як і в елементів малих періодів: металічні властивості послаблюються, а неметалічні – посилюються.

3. Особливу подібність властивостей виявляють елементи, розміщені всередині великих періодів, наприкінці кожного парного ряду. Це та як звані тріоди: Ферум – Кабальт – Нікол, що утворюють родину Феруму, і дві інші: Рутеній – Родій – Паладій та Осмій – Іридій – Платина, що утворюють родину платинових металів (платиноїдів). Виділяють ще родину лантаноїдів ( 14 елементів шостого періоду) і родину антиноїдів (14 елементів сьомого періоду).

4. У групах у міру зростання відносних атомних мас елементів їхні металічні властивості посилюються, а неметалічні послаблюються (в елементів побічних підгруп бувають винятки).

5.У періодичній системі посилення металічних властивостей елементів у групах з верху в низ і послаблення їх у періодах з ліва на право зумовлюють появу діагональної подібності. Так, Берилій більше подібний до Алюмінію, ніж до Магнію, Бор – до Силіцію, ніж до Алюмінію.

5

У періодах максимальна валентність елементів (формальна) у сполуках з Оксигеном зростає: у малих періодах від 1 до 8, у великих періодах – в двічі, що й дало Д. І. Менделєєву підставу розмістити елементи великих періодів у два ряди.

7. У групах вища формальна валентність елементів за Оксигеном, як правило, відповідає номеру групи. Це справедливо для елементів головних підгруп, крім Флуору, Оксигену, Нітрогену та інертних газів. Елементи побічних груп можуть виявляти й іншу валентність. Так, Купрум – елемент першої групи побічної підгрупи – утворює оксиди Cu2O і CuO, де Купрум буває як одно -,так і двовалентний.

8. Елементи головних підгруп IV – VII груп. можуть утворювати легкі сполуки з Гідрогеном. Формальна валентність елементів за Гідрогеном дорівнює різниці між числом 8 і номером групи, в якій розміщується елемент.

Життя і діяльність Д.І.Менделєєва.

Дмитро Іванович Менделєєв народився у 1834 р. в Тобольську в родині директора гімназії. Ще гімназистом Д. І. Менделєєв виявив великий інтерес до природничих наук, а після закінчення гімназії вступив до природничо-математичного факультету Петербурзького педагогічного інституту. Закінчив інститут із золотою медаллю і був направлений учителем природознавства у Сімферополі.

У цей час ішла Кримська війна (1853 – 1856 ), і гімназія не працювала. Д.І.Менделєєв влаштувався в архіві, а згодом переїхав до Одеси і домігся посади викладача першої одеської гімназії при Ришельєвському ліцеї. Тут він розробив гідратну теорію розчинів, потім блискуче захистив магістерську дисертацію ,,Про питомі об'єми”. Незабаром 23-річний Менделєєв став доцентом і здобув право читати лекції в Петербурзькому університеті. Молодий учений продовжував наукове дослідження стану і властивостей речовин. Він відбув дворічне наукове відрядження до Гейдельберзького університету (Німеччина), де досліджував властивості газів, у перше визначив критичні температури багатьох із них і довів, що за певної температури всі гази можна перетворити на рідини.

У Німеччині Д. І. Менделєєв зблизився з багатьма видатними вченими. Серед них були М. М, Бекетов, О. П, Бородін, І. М.Сєченов та інші. У 1860 р. він узяв участь у Першому Міжнародному конгресі хіміків у Карлсруе.

Повернувшись до Петербурга, Менделєєв продовжував наукову і педагогічну роботу в університеті. Після захисту у 1865 р. докторської дисертації ,,Про сполучення спирту з водою і розуміння розчинів як асоціацій” його було обрано професором Петербурзького технологічного інституту, а потім – університету, в якому він керував кафедрою неорганічної хімії протягом 23 років. Тут він із великою цікавістю працював над фундаментальним підручником ,, Основи хімії”. Пристрасне бажання об’єднати розрізнені хімічні знання у певну систему породило у Менделєєва

6

ідею пошуку спорідненості всіх хімічних елементів. Ця теоретична й експерементальна робота зумовила видатне відкриття всесвітнього значення – відкриття періодичного закону у 1869 р., коли Менделєєву було 35 років.

Одночасно Менделєєв проводив велику громадську роботу. За його ініціативою у 1868 р. було створено Російське фізико-хімічне товариство, де він уперше доповів про відкриття періодичного закону.

У 1890 р. під час студентських заворушень Д. І. Менделєєв підтримав студентів, виступив на їх захист за , що дістав грубу одповідь від царського міністра освіти і змушений був залишити університет. Проте його наукова і практична діяльність на цьому не припинилась. Він розробляв питання господарського розвитку країни, брав участь у складанні митних тарифів, став організатором і першим директором Головної палати мір і ваги тощо.

Багатогранна діяльність Д. І. Менделєєва була тісно зв’язана з розвитком науки, освіти та економіки України. Відомі його широкі зв’язки з багатьма передовими українськими та іншими вченими особливо Київського і Харківського університетів.

Д. І. Менделєєв приділяв велику увагу організації вищої освіти, зокрема, брав активну участь у створенні Київського політехнічного університету (1898 р.). У 1903 р. він був головою екзаменаційної комісії першого випуску інженерів та агрономів цього вузу.

Д. І. Менделєєв плідно працював над розвитком вугільної промисловості в Україні. Після перебування на Донбасі, де він вивчав питання видобування і транспортування кам’яного вугілля, Д. І. Менделєєв висунув нову для того часу ідею підземної газифікації вугілля, яку в перше було втілено в життя у 1937 р. у м. Горлівці.