Сторінка
3

Сучасна макроекономічна політика стабілізації в Україні

Тому лише зважена податкова реформа і інші заходи з регулювання прибутковості галузей, здатні розблокувати тромби реального сектора, створити нормальні умови для виробництва і реалізації доданої вартості в економіці загалом.

Важливою також є проблема комунальних платежів.МВФ, як відомо, постійно наполягає на повній компенсації їх вартості.Звісно, їх зрозуміти можна: за все треба платити.Але їх умови оплати прийнятні для таких країн як США, Німеччина, Франція, але не Україна, оскільки у нас дуже маленька оплата труда (середньомісячна оплата труда становить 219 гривень).Просто стає очевидно: якщо домогосподарству потрібно сплатити 100-130 гривень квартирних і комуналних внесків, то залишок є настільки низьким, що підриває основи сукупного попиту населення, а значить спонукальні імпульси розвитку економіки країни.

Всі ці факти підтверджують необхідність корекції теоретичних і фактичних початків реформування в Україні.

Ми запозичаємо західну ліберальну модель без її антимонопольного регулювання і соціального захисту, прагнемо до економічного зростання без інновацій і великого виробництва, ідейно підтримаємо підприємництво і структурну перебудову без фінан­сового капіталу, впроваджує ринкове господарство без його головного атрибута -грошей.У цьому корінь проблем пропорційного розвитку сфери реальної економіки і фінансового сектора.

Тепер перейдемо до третього парадокса розвитку економіки України, який тісно пов'язаний з розвитком фінансового сектора.Цей парадокс -монетарна політика. Вини­кає питання: в чому ж суть цього парадокса? Відповідь: його суть - у відсутності всу­переч очікуванням, позитивного впливу монетарної політики, що проводиться на рин­кову середу.

У чистій теорії взаємозв'язок між макроекономічними індикаторами полягає в дотриманні двох пропорцій: рівновага між інвестиціями і заощадженнями, а також рівновага попиту і ліквідність грошовою масою.Кількісно їх співвідношення визна­чаються процентними ставками і коливанням цін.У економіці України монетарна полі­тика породила "криве дзеркало".

Темпи економічного зростання по Дж.М.Кейнсу виражаються розмірами інвестицій, які приходять на одиницю ВВП.В нашій країні ця залежність не працює, оскільки національні заощадження неухильно меншають, відповідно знижується міра їх конвер­тації в інвестиції.Чисті заощадження в останні роки не перевищують 0,2-0,3% ВВП. Плюс до цього ж неврівноваженість між заощадженнями і інвестиціями поєднується з масовими чинниками переважного використання інвестиційних ресурсів на спеку­лятивні цілі, а розрив між пропозицією і попитом на гроші виявляється в кризі неплате­жів.

Високі процентні ставки перешкоджають інвестиційній активності.Так, в 1999 році ставка рефінансування становила 45% при річному індексі інфляції в 19%. Закономірним було б мати в такій ситуації реальну ставку процента на рівні 25-26%, а фактично середньозважена ставка по кредитах становила 57,7%.

Постійний дефіцит кредитних ресурсів пояснюється рівнем монетизації ВВП. На кінець 1999 року в Україні цей показник становив 17,6%(в країнах Східної і Центральної Європи стартовими для реформ були рівні показників 30-35%, а нормативними вважаються 60-70%.

Співвідношення об'єму ліквідних коштів з грошовою масою також характеризується хронічною неврівноваженістю.У цьому випадку вирішальним чинником є низька норма прибутку обробляючої промисловості і сільського господарства.

Потрібно зазначити, що монетарні обмеження визначаються станом фінансового сектора економіки -державних фінансів і банків.

У банковоском секторі, незважаючи на окремі приклади високопрофесійного управління і ефективної діяльності, положення справ критичне.

При всіх розмовах про вдалу грошову реформу, антикризове управління фінансовими потоками, банківський капітал не перевищує 1/8 середніх рівні держав Центральної і Східної Европи.Уровень депозитів становить тільки 9,9% до ВВП проти 53% в розвинених країнах.Строкові депозити, як база кредитної політики, становлять лише 3,6% до ВВП.Іменно тому питома вага кредитів в ВВП не перевищує 10% в порівнянні з 70-100% в нормальних ринкових системах.

Систематизація парадоксів розвитку української економіки не вичерпуються тільки вище за перерахованими проблемами, а саме - корекцією наукової концепції економічної трансформації, тупиками функціонування реального сектора і фінансів.

Для подальшого розвитку і виходу з кризи, в якій ми зараз знаходимося, нам як ніколи необхідна цілеспрямована, чітка і конструктивна економічна стратегія.Також необхідна нова постановка проблеми економічного зростання, але досягнення її неможливе без зваженої інвестиційної політики, яка заснована на реальних можли­востях внутрішніх заощаджень, яке зробить реальним збільшення ВВП на 20%.

Весь цей шлях треба пройти без повторення минулих помилок, ми повинні спи­ратися на нові ідеї і підходи, які ми виробимо самі, а не будемо копіювати у благопо­лучних сусідів. [5.с8]

Тепер безпосередньо перейдемо до аналізу економічного зростання.

1.2. Макроекономічна основа та економічне зростання.

Можна порадуватися перші два місяці 2000 року радують явищем, про яке можна було мріяти: в Україні, нарешті, почалося економічне зростання.У порівнянні з відповідним періодом минулого року за січень ВВП виріс на 3,4%, за січень лютий - на 6,1%.Відповідні показники в промисловості становлять 5,3 і 10,2%.Очень приємна тенденція.

Спочатку в проекті держбюджету мова йшла о двопроцентному зростанні ВВП. Новому уряду ця позиція показалася зайво оптимістичної і показник зменшили до 1%.

І все ж: чи реальні зміни економічної динаміки і наскільки вони ґрунтовні? Важливо враховувати, що початок позитивних процесів в економічній динаміці відноситься на першу половину минулого року .Як кажуть спрацювали дві групи чинників: