Сторінка
6

Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги

Не вдаючись до алгебраїчних перетворень, зазначимо, що формула для визначення мультиплікатора державних витрат має вигляд:

Наприклад, якщо гранична схильність до споживання дорівнює 0,75, то мультиплікатор державних витрат дорівнюватиме 1/(1-0,75)=4. За таких умов зростання державних витрат на 1 грн. збільшить рівноважний рівень доходу на 4 грн.

Приклад 2. Розглянемо тепер, як впливає на рівноважний рівень доходу зміна податкових надходжень. Зменшення податків на величину АГ відразу

збільшить використовуваний доход (У-Т) на величину і, відповід­ но, споживання — на величину При будь-якому заданому рівні доходу Y планові витрати те­ пер зростуть. Таким чином, крива планових витрат пересунеться вгору на а рівно­ вага в економіці переміститься з то­ чки А в точку В.

Подібно до збільшення держав­них витрат, зменшення податків також створює мультиплікативний ефект на доход. Сукупний ефект для доходу під впливом зміни по­датків дорівнює:

Цей вираз є податковим мультиплікатором; він показує, на скільки одиниць зміниться сукупний доход у відповідь на зміну податків на одну одиницю. Наприклад, якщо гранична схильність до споживання дорівнює 0,75, то податковий мультиплікатор дорівнюватиме:

Це свідчить про те, що зменшення податків на 1 грн. збільшить рівно­важний рівень доходу на 3 грн.

Приклад 3. Економіка, в якій важливе місце займають прибуткові по­датки, а також зовнішньоекономічні зв'язки, набагато меншою мірою "реагує" на зміни в автономних витратах. Так, скажімо, якщо гранична схильність до споживання дорівнює 0,75, гранична схильність до імпортування — 0,15, а гранична ставка оподаткування — 0,20, то мультиплікатор з урахуванням імпорту і прибуткових податків скорочується з 4 до 1,82:

Отже, зростання автономних витрат на 1 грн. призведе до збільшення планових витрат на 1.82 грн На цю ж суму зросте й національний доход.

Коливання рівноважного рівня випуску навколо потенційного призво­дять до виникнення так званих рецесійних та інфляційних розривів.

Рецесійний розрив — величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб підвищити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

Якщо фактичний рівноважний рівень випуску У менший за потенційний

(мал. 5.8), то це означає, що сукупний попит неефективний, тобто су­купні витрати недостатні для забезпечення повної зайнятості ресурсів, хоча рівновага AD=AS досягнута. Недостатність сукупного попиту чинить деп­ресивний вплив на економіку.

Для того щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, потрібно простимулювати сукупний попит і перемістити рівно­вагу з точки А в точку В. При цьому приріст сукупного рівноважного доходу

дорівнює:

Інфляційний розрив — величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y перевищує потенційний

це свідчить про те, що сукупні витрати надто високі (мал. 5.9). Надлишок сукупного попиту призводить до інфляційного буму в економіці: рівень цін зростає, тому що фірми не можуть розширити виробництво адекватно до зростаючого сукупного попиту, оскільки всі ресурси вже зайняті.

Подолання інфляційного розриву можливе за рахунок стримування су­купного попиту і "переміщення" рівноваги з точки А в точку В (повна зайнятість ресурсів). При цьому скорочення рівноважного сукупного доходу

дорівнює:

Використовуючи модель кейнсіанського хреста, варто пам'ятати:

• якщо державні витрати і податкові надходження зростають на одну й

ту ж величину, то й рівноважний рівень виробництва зростає на ту саму

величину. В цьому випадку кажуть про мультиплікатор збалансованого бюджету, який завжди дорівнює одиниці:

• мультиплікативний ефект від скорочення податків слабший, ніж при збільшенні державних витрат, що доводиться алгебраїчної

Таким є наслідок сильнішого впливу державних витрат на величину доходу і споживання у порівнянні із зміною податків. Ця різниця визначальна при виборі інструментів бюджетне-податкової політики (див. тему 6).

ЛІТЕРАТУРА

1. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. — М.: Республи­ка, 1992. —Т. 1. — Гл. 12, 13. (Пер. с англ.)

2. Мэнкью Н. Г. Макроэкономика. — М.: Изд-во МГУ, 1994. — Гл. 9. (Пер. с англ.)

3. СаксДж. Д., Ларрен Ф. Б. Макроэкономика. Глобальный подход. — М.: Дело, 1996. — Гл. 4, 5. (Пер. с англ.).

4. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи, 1995. — Розд. 7, 9. (Пер. з англ.)

5. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалепзи Р. Экономика. — М.: Дело, 1993. — Гл. 25. (Пер. с англ.)