Сторінка
2

Логічні аспекти слідчої версії

Висування припущення, тобто формулювання гіпоте­зи, становить основний зміст гіпотези.

Припущення — головний елемент будь-якої гіпотези. Припущення є відповіддю на поставлене запитання про сутність, причину, зв'язки спостережуваного явища. При­пущення містить те знання, до якого доходять унаслідок узагальнення фактів. Припущення — та серцевина гіпо­тези, навколо якої відбувається вся пізнавальна і прак­тична діяльність. Припущення в гіпотезі — це, 3 одного боку, підсумок попереднього пізнання, те головне, до чого доходять унаслідок спостереження і узагальнення фактів; з другого боку — це відправний пункт подальшого вивчення явища, визначення напрямку, яким має відбуватися все дослідження. Гіпотеза дає змогу не тіль­ки пояснити наявні факти, а й виявити нові факти, на котрі не була б звернута увага, коли не була б висуну­та ця гіпотеза.

Доведення гіпотези. Висунута гіпотеза має бути до­веденою. Доказ гіпотези здійснюється так. Припускаю­чи висунуту гіпотезу істинною, із неї дедуктивним ме­тодом виводять ряд наслідків (фактів), котрі мають існувати, якщо існує гадана причина, а потім ці наслід­ки перевіряють на практиці. Якщо наслідки відповіда­ють дійсності, підтверджуються практикою, то це свідчить про те, що ця гіпотеза є правильною. Якщо ж на­слідки, логічно виведені з гіпотези, не відповідають дійсності, нашим дослідом не підтверджені, то це озна­чає, що висунута гіпотеза хибна.

Логічний процес виведення наслідків із висунутого припущення і обгрунтування істинності або хибності гіпотези відбувається досить часто у формі умовно-ка­тегоричного силогізму. Із гаданої причини Л виводять наслідок В. Логічно це виражається в такому судженні;

«Якщо є Л, то є В». Потім наслідок В перевіряють на практиці, чи дійсно він існує. Якщо наслідок В насправ­ді не існує й існувати не може, то за правилами умовно-категоричного силогізму від відсутності наслідку дохо­дять висновку про те, що й гадана причина Л також не існує, тобто до імовірного висновку про хибність вису­нутої гіпотези.

Висновки

Отже, версія в слідчому дослідженні – одна з можливих гіпотез, які пояснюють походження або властивості окремих юридично значимих обставин злочину або злочину в цілому.

Побудова версій в судовому слідстві, як і любої гіпотези, складається з двох етапів. Перший етап – аналіз окремих фактів і відносин між ними; другий етап – синтез фактів.

В процесі побудови версій, щоб вияснити характер злочину і осіб, винних у його скоєні, необхідно аналітично дослідити даний фактичний матеріал. Мета аналізу – виділити серед великої кількості фактичних обставин такі, які певним чином пов’язані зі злочином. В процесі аналізу важливо виявити серед різноманітних фактичних обставин дещо спільне, а саме наявність їх зв’язку зі злочином. Види умовиводів, за допомогою яких аналізуються факти, бувають різними, що залежить не лише від особливості самих фактів і зовнішніх умов, але і від характеру раніше отриманих знань. Якщо слідуючий надає перевагу загальним знанням, його вивід протікає у формі дедуктивних умовиводів.

В процесі аналізу використовують знання з окремих випадків і фактів, котрі зустрічались при розслідування інших справ, тобто будують умовивід по аналогії, співставляючи одне явище іншому.

Аналіз фактів може протікати і у формі індукції. Наприклад, по співпалим ознакам почерків слідчий робить висновок, що це робота однієї особи. В результаті аналізу вирішується задача відношення доказового матеріалу: із кількості досліджуваних фактів вибирають ті, котрі дають основу для підстави про їх зв’язок зі злочином.

Для того щоб зробити наступний крок, необхідний синтез емпіричного матеріалу.

Розслідування злочинів потребує розвиненого аналітико-синтезуючого мислення, уміння виявляти серед них особливе, специфічне. Це дозволяє встановити весь ланцюг причинного зв’язку, пізнати ті факти, котрі лежать на початку цього ланцюга, і котрі обумовили появу всіх інших обставин.

Версія в судовому слідстві вважається складеною, якщо задовольняє такі вимоги:

1. Гіпотеза має бути несуперечливою.

2. Вона має бути принципово провіряючою, а що стосується судової версії, то і допускати перевірку фактами.

3. Гіпотеза вважається складеною правильно, якщо вона основана емпірично та теоретично.

4. Евристична функція гіпотези визначається її інформативністю.

При дотриманні вказаних вище умов в судовому слідстві приходять до такого знання про обставини злочину і його учасників, котре являється достовірним, єдино можливим і не викликає сумнівів у своїй істинності.

Список використаної літератури

1. Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: ЧеРо, 2000.

2. Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998.

3. Курбатов В.И. Логика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001.

4. Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998.

5. Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999.

6. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. Підручник – К.: Золоті ворота, 1998.