Сторінка
3
• етноси, як і народи, народжуються в різні періоди, тому мають неоднакові досягнення, що створює ілюзію про більш розвинені та менш розвинені народи; згідно із законами діалектики кожний етнос, народ, нація розвивається у суворо детермінованому часі та просторі подібно до людини, яка також розвивається у часі та просторі, починає свій життєвий шлях, здобуває знання, формує уміння і навички, віддає їх і переходить в історичну пам'ять.
В історії культури прогрес проявляється не лише у відображенні нових найвищих форм життя, нових проблем та ідей, а й у вдосконаленні від епохи до епохи форм і способів образного бачення подій і явищ.
Кожна соціально-економічна формація диктує свої вимоги до культури і мистецтва, а митці у своїх творах виконували ці вимоги, утверджували ідеї певного ладу та світоглядної системи. Культурологи переважно фіксують і констатують факт приналежності пам'яток, дають можливість розширити розуміння тієї чи іншої формації через культурно-мистецький процес.
Список використаних джерел
1. Происхождение духовности / П. В. Симонов и др. — М., 1989.
2. Розумович Н. Н. Политическая и правовая культура. Идеи и институты Древней Греции. — М., 1989.
3. Самосознание европейской культуры XX века. — М., 1991.
4. Светлый источник (средневековая поэзия Китая, Кореи, Вьетнама). — М., 1989.
5. Семчишин Я. Тисяча років української культури. — Львів, 1993.
6. Соди Д. Великие культуры Мезоамерики. — М., 1985.
7. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. — М., 1992.
8. Тайлор Э. Первобытная культура. — М., 1989.
9. Удалъцова 3. В. Византийская культура. — М., 1988.
10. Хейлинга И. Осень средневековья. — М., 1988.
11. Хижняк 3.1. Києво-Могилянська академія. — К., 1988.
12. Художественная культура в докапиталистических формах / Под ред. М. С. Кагана. -Л., 1984.