Сторінка
8
Жорсткi (hard), фіксовані (fixed) диски або вінчестери (winchester) фізично мало чим відрізняються від гнучких дисків. Ви завжди можете вставити в дисковод та вийняти з нього гнучкий диск. В той же час жорсткий диск вмонтований в дисковод і знімають його в разі невідкладної потреби: при ремонті, заміні тощо. Існує принаймні дві версії походження назви "вінчестер" для жорсткого диска. За однією з них цей диск уперше було зроблено в англійському місті з однойменною назвою, за другою в специфікації жорсткого диска були присутні цифри 3030 такі ж самі, як у славнозвісної рушниці.
З точки зору користувача жорсткий диск набагато зручніший у роботі, ніж гнучкий. По-перше, він дозволяє записувати набагато більше інформації. Це пов'язано головним чином з тим, що жорсткий диск має більше сторін (пластин), доріжок та секторів, ніж дискета. По-друге, жорсткий диск обертається разів у 10 швидше ніж гнучкий, що становить близько 3600 обертів за хвилину у вінчестера проти 300 у дискети. Зауважимо, що деякі сучасні типи вінчестерів обертаються зі швидкістю до 10000 обертів за хвилину.
На відміну від дискет існує набагато більше типів вінчестерів. Їх дані наводяться у їхніх паспортах. Ви можете також довідатись про характеристики жорсткого диска за допомогою найрізноманітних програмних засобів. Зауважимо, що вінчестер, встановлений у комп'ютері, як правило, вже форматований.
Сучасний комп'ютер має у стандартній конфігурації два дисководи для гнучких дисків та один жорсткий диск. Прийнято іменувати дисководи для гнучких дисків іменами A: та B:, жорсткий диск іменем C:.
Пізніше при розгляді організації файлів операційної системи ми познайомимось з так званими системними областями дисків.
Монітори
Як ми вже казали вище, монітор є універсальним стандартним пристроєм виведення інформації. Інформація, що виводиться на екран (дисплей) монітора, посилається у відеопам'ять, а звідси за допомогою відеоконтролера (відеоадаптера) відображується на екрані. Підкреслимо, що тип монітора та тип відеоадаптера повинні відповідати один одному.
Розглянемо, які типи моніторів (відеоадаптерів) використовувала фірма IBM в своїх персональних комп'ютерах.
В перших IBM PC було встановлено монохромний дисплейний екран (IBM Monochrome Display Screen), робота якого підтримувалась монохромним дисплейним адаптером (IBM Monochrome Display Adapter MDA). Цей адаптер забезпечував тільки текстовий режим роботи екрана в одному кольорі (зеленуватому, блакитному або оранжевому). В той же час якість відображення символів була досить високою. Крім того, символи могли виводитися на екран підкресленими, підвищеної інтенсивності та у негативному зображенні. При виведенні на екран текст міг розміщуватися у 25 рядках та 80 (40) колонках.
Наступним типом відеоадаптерів, що використовувався в IBM PC, був кольоровий графічний адаптер фірми IBM (IBM Color Graphic Adapter CGA), який міг працювати з чотирма типами екранів: із звичайним телевізійним екраном, так званими композитними моніторами (Composite monitors) монохромними та кольоровими, а також із RGB-моніторами. Останній з моніторів був найпоширенішим. Його назва пов'язана з тим, що при формуванні кольорів були використані три основні компоненти: Red (червоний), Green (зелений) та Blue (блакитний) кольори. Адаптер CGA крім текстового режиму підтримує також і графічний режим роботи екрана. В текстовому режимі роботи (25 рядків 80 (40) колонок) були доступними 8 основних кольорів, ще 8 одержувалися з основних підвищенням яскравості (bright), з цих 16 ще 16 за допомогою мерехтіння (blinking). В графічному режимі існує два підрежими: високої та середньої розрізнюючої здатності. В першому підрежимі роботи є можливість доступу до будь-якої з 640200 точок екрана (пікселів: pixel picture element елемент картинки), але при цьому не можна використовувати кольори (монохромний підрежим). В другому підрежимі (320200 точок) можна використовувати тільки 4 кольори із 4 кольорових палітр. Слід зауважити, що за якістю CGA значно поступався своєму попереднику і працювати з RGB-монітором було утомливо.
Невдовзі після CGA з'явився графічний адаптер фірми Hercules (Hercules Graphics Adapter Herc card), який підтримував роботу монохромного дисплея фірми Hercules (Hercules Monochrome Display). На відміну від CGA він працював тільки у монохромному режимі, але забезпечував значно вищу якість зображення. До того ж у графічному режимі було доступно 720 348 точок.
Суттєвим просуванням уперед в порівнянні з CGA став покращений графічний адаптер фірми IBM (IBM Enchanced Graphics Adapter EGA), який забезпечував роботу покращеного кольорового дисплея (IBM Enchanced Color Display). В графічному режимі (640 350 точок) можна використовувати 16 кольорів із палітри у 64 кольори.
Наступним вдосконаленням був адаптер фірми IBM під назвою відеографічний масив (IBM Video Graphics Array VGA), що працював разом з відеокольоровим дисплеєм (IBM Video Color Display). В графічному режимі (640 400 точок) можна використовувати 16 кольорів із палітри у 4096 кольорів.
Нарешті, для професійних цілей застосовуються ще кращі, ніж VGA адаптери, які підтримують у графічному режимі більше 640 400 точок і більшу кількість кольорів. Такі адаптери дістали назву SuperVGA.
В портативних ПК (Laptop, Notebook) замість окремих моніторів використовуються так звані рідинно-кристалічні дисплеї (LCD Liquid-Crystal Display), які монтуються на внутрішній стороні кришки комп'ютера.
Завантажити реферат