Сторінка
1
А Адреса – номер байта в оперативній або іншій пам'яті комп'ютера. Адреса змінної – адреса першого байта ділянки пам'яті, що займається змінною. Алфавіт – скінченна множина символів. Алгебра Буля – алгебра, множина елементів якої складається з бульових значень "хибність" і "істина" та операцій бульового множення (кон'юнкція), бульового додавання (диз'юнкція) і заперечення. У мові Паскаль значення позначаються сталими false і true, а операції – знаками and, or і not відповідно. Алгоритм – описання дій, які треба виконати для розв'язання якоїсь задачі. Алгоритм евристичний – алгоритм, побудований на основі евристики. Аргумент у виклику підпрограми – вираз, який відповідає параметрові, означеному в заголовку підпрограми. Якщо параметр є ім'ям змінної, то аргумент задає значення, що присвоюється параметрові-значенню перед виконанням виклику, або змінну, що ставиться у відповідність параметрові-змінній. Якщо параметр є ім'ям підпрограми, то аргумент задає підпрограму, яка при виконанні виклику "підставляється на місце" параметра. У сучасних мовах програмування параметр може бути ім'ям типу – тоді аргумент задає тип. Б Байт – ділянка пам'яті, що може мати 256 різних станів. Кожний байт оперативної пам'яті має свій номер – адресу. Бібліотека підпрограм – файл, у якому в системі програмування зберігаються "стандартні" підпрограми. Блок – ділянка дискової пам'яті фіксованого розміру (найчастіше, 512 байтів), що є одиницею фізичного обміну даних. Блок-схема – форма вираження алгоритмів. Послідовність дій задається стрілками. Буфер – спеціальна ділянка пам’ яті програми, яка надається кожній файловій змінній при її зв’ язуванні. З її використанням зменшується загальна кількість фізичних обмінів даними між пам'яттю програми та зовнішніми носіями, що сприяє більш ефективному виконанню програми. В Виклик підпрограми – позначення процесу виконання підпрограми. У мові Паскаль виклик функції є виразом – його значенням є значення, що повертається з виклику. Виклик процедури є оператором. Виклик підпрограми рекурсивний – виклик підпрограми, записаний у її власному тілі. Вираз (мови високого рівня) – запис, що задає застосування операцій до операндів – значень простіших виразів. Застосування операцій утворює процес обчислення значення виразу. Результатом цього процесу є значення виразу. У загальному розумінні це запис у деякій системі позначень, тобто мові. Відношення – одна з операцій порівняння, позначених у мові Паскаль знаками =, <>, <, <=, >, >=. В математиці відношенням на множині називається підмножина її декартового квадрату. Вказівник – змінна, значеннями якої є адреси. Вказівник типізований – змінна, значеннями якої є адреси змінних деякого типу, заданого в її означенні. Г Генератор псевдовипадкових чисел – підпрограма, в результаті багаторазових викликів якої породжується послідовність псевдовипадкових чисел. Глибина рекурсії викликів рекурсивної підпрограми – кількість викликів рекурсивної підпрограми, процеси виконання яких розпочато, але ще не закінчено. Граматика – система описання структури виразів мови. У ній задаються алфавіт (множина термінальних символів), система понять мови (множина нетермінальних символів), а також правила побудови виразів мови (множина продукцій, або правил виведення). Є однією з метамов. Д Дані – значення, записані в оперативній пам'яті або іншому пристрої комп'ютера. Директива транслятора – завдання того чи іншого режиму трансляції програми. Можуть задаватися за допомогою засобів системи програмування або безпосередньо в програмі. У Турбо Паскаль-програмах записуються як коментарі вигляду {$послідовність-директив}. Дія елементарна – узагальнення присвоювань та операцій над значеннями скалярних типів (порівняння, додавання, множення тощо). Доступний елемент файла – елемент, який можна читати або записувати в даний момент виконання програми. Доступність компонента структури даних – можливість обробляти компонент у той чи інший момент виконання програми. Компоненти рівнодоступні, якщо їх доступність не залежить від їх розташування в структурі, інакше вони нерівнодоступні. Драйвер – програма, за допомогою якої виконується обмін даними між пам'яттю програм і портом пристрою уведення–виведення. Е Евристика – правило, метод або прийом, призначений для підвищення ефективності пошуку розв'язку задачі. Екземпляр задачі – задача, поставлена не в загальному вигляді, а з конкретним набором значень параметрів. Елемент масиву – змінна типу, заданого в означенні масиву. Ефект побічний – зміна значення змінної з ім'ям, глобальним у підпрограмі. З Завантаження – запис програми в оперативну пам'ять. Виконується за спеціальною програмою – завантажником, що входить до складу операційної системи. Задача – питання чи вимога щось зробити (обчислити, намалювати тощо). Задача масова – задача, що ставиться в загальному вигляді з параметрами. Запис – у мові Паскаль змінна структурного типу, що складається з окремих змінних скалярних і структурних типів. Те ж саме, що структура. Також це тип змінних-записів. Змінна (величина) – у найширшому розумінні це узагальнення, абстракція реальних та уявних об'єктів або їхніх окремих характеристик, які можуть мати різні стани. У програмуванні це ділянка пам'яті, що ставиться у відповідність імені змінної, записаного в програмі, під час виконання цієї програми. Ім'я змінної вказує, або посилається, на цю ділянку пам'яті. Змінна автоматична – змінна, розміщена під час виконання програми в пам'яті автоматичній. Змінна, глобальна в підпрограмі – змінна, чиє ім'я використовується, але не означається в підпрограмі. Воно означається в програмі або одній з підпрограм, що охоплюють дану. Змінна динамічна – змінна, що створюється у вільній пам'яті і знищується при виконанні спеціальних операцій, указаних у самій програмі. На відміну від інших видів змінних, не має імені в програмі, а ідентифікується за допомогою встановленого на неї вказівника. Змінна локальна – змінна, ім'я якої означено в підпрограмі і яка розміщається в локальній пам'яті процесу виконання виклику підпрограми. Доступна тільки під час виконання виклику цієї підпрограми. Змінна локальна статична – змінна, ім'я якої означено в підпрограмі, але яка розміщається в статичній пам'яті програми разом із змінними програми. Доступна тільки під час виконання виклику цієї підпрограми. Змінна статична – змінна, розміщена під час виконання програми в її статичній пам'яті. Значення – число, символ або елемент іншої множини, представлений у комп'ютері. І Ідентифікатор – позначення об'єкта, яким цей об'єкт ідентифікується, тобто виділяється серед інших. У програмуванні це послідовність букв і цифр, що починається з букви. Те ж саме, що ім'я. Щоправда, в мовах програмування деякі об'єкти, що є частинами складніших об'єктів, ідентифікуються не ім'ям, а виразом, у якому ім'я може ідентифікувати цей складніший об'єкт. Наприклад, елементи масивів або структур. Іменування – присвоювання імені деякому об'єкту. У мові Паскаль іменуються значення виразів за допомогою означень вигляду const ім'я = вираз із сталими; Ім'я – те ж саме, що ідентифікатор. Ім'я, глобальне в підпрограмі – ім'я, записане, але не означене в підпрограмі. Воно може означатися в програмі або одній з підпрограм, що охоплюють дану. Ім'я зовнішнє – ім'я, під яким файл відомий у файловій системі операційної системи. Ім'я, локальне в підпрограмі – ім'я, означене в ній. Індекс – номер елемента в послідовності. У програмуванні, як правило, є номером елемента в масиві. У мові Паскаль індекси можуть бути елементами лише перелічуваних типів. Індексова множина масиву – множина індексів елементів масиву. У мові Паскаль це носій перелічуваного типу. Індексування операція – операція, застосовна до масивів. Результатом її є елемент масиву, заданий ім'ям масиву та індексом елемента. Ініціалізація – означення змінної разом із присвоюванням їй початкового значення. Інтерпретація – обробка програми, записаної мовою високого рівня, яка полягає у безпосередньому виконанні дій, заданих програмою. Здійснюється при виконанні програми-інтерпретатора. Інформація – відображення реального чи уявного світу в якомусь матеріальному носії. К Катенація – операція дописування до кінця однієї послідовності символів іншої. Код цілого додатковий – машинна форма подання від'ємного цілого числа у двійковій системі. Утворюється з оберненого коду додаванням 1 як до двійкового натурального. Код цілого обернений – машинна форма подання від'ємного цілого числа у двійковій системі. Утворюється з прямого коду заміною 0 на 1 і 1 на 0. Код цілого прямий – подання додатного цілого у двійковій системі числення, тобто послідовністю 0 і 1. Команда машинна – указання процесору на зразок "прочитати значення з оперативної пам'яті", "записати значення в пам'ять", "обчислити результат застосування операції до значень" і т.п. Купа – те ж саме, що пам'ять вільна. Л Лексична одиниця мови, лексема – свого роду "цеглинка мови", подібна словам у природних мовах. Лексеми неподільні й самі по собі позначають деякий зміст. Множина лексем мови та правил їх запису утворюють її лексику. Мова Паскаль має п'ять видів лексем: стала, ім'я, знак операції, роздільник і коментар. М Магазин – послідовність, до кінця якої можна додавати нові елементи і вилучати їх з цього ж кінця. Масив – змінна, утворена послідовністю змінних, причому: - усі вони (компоненти, або елементи масиву) мають той самий тип;
Завантажити реферат