Сторінка
2

Оцінка проектів за обмежених інвестиційних можливостей

За відсутності будь-яких фінансових обмежень проекти А—Г, кожен з яких має позитивну чисту теперішню вартість, могли б бути прийняті до реалізації. Якби цю інформацію було доведено до інвесторів, загальна ринкова вартість цінних паперів теоретич­но зросла б на 44 млн грн — величину їхньої чистої теперішньої вартості. Проте наявні фінансові обмеження не дають змоги зробити вибір на користь усіх прибуткових проектів. Тепер необхідно вибрати інвестиційний проект, який пропонує найвищу чисту теперішню вартість у межах 20 млн грн витрат. Найпростіший метод вибору проектів за обставин, що склалися, полягає в знаходженні індексу прибутковості, який інколи називають коефіцієнтом «доходи-витрати»:

Вибір проекту здійснюється за ознакою найвищого співвідношення між теперішньою вартістю й інвестиційними витратами. Використання цього методу має сенс за умов раціонування капіталу, тому що він зосереджує увагу на NPV кожного проекту, ураховуючи обмеженість ресурсів, потрібних для його реалізації. Оцінка проектів відносно чистої теперішньої вартості 1 грн інвес­тиційних витрат може дати ранжирування, яке відрізняється від ранжирування за правилом чистої теперішньої вартості. Наприклад, за відсутності ранжирування капіталу проект А має найвищий ранг (за правилом NPV), проект В має вищий ранг за умови обмеження за капіталом, як показано в табл. 1.5.

Таблиця 1.5

За припущення, що кожний проект є безмежно подільним і не взаємозв’язаним з іншими, керівництво підприємства буде намагатися досягти максимальної чистої теперішньої вартості від 20 млн грн. інвестиційних витрат, дозволяючи повне прийняття проектів Б і Г та 7/15 проекту А.

Проте на практиці індекс прибутковості рідко пропонує оптимальне рішення. По-перше, лише невелика кількість інвестиційних проектів має таку привабливу рису, як подільність. Де це можливо, ступінчате розміщення проектів, відповідно до обмежень з витрат, відбувається за рахунок прибутковості. За припущення, що проект є неподільним, оптимальною стає комбінація лише двох проектів А і Б, що дає чисту теперішню вартість 23 млн грн. Проект Г, який ранжировано вище А, за використання індексу дохідності (прибутковості), тепер вилучається з переліку прийнятих. Значно важливішим є обмеження, що індекс дохідності (прибутковості) прийнятний лише тоді, коли раціонуван­ня капіталу існує лише для одного періоду. А така ситуація на практиці зустрічається дуже рідко. Для підприємств, вимушених працювати за будь-якої форми раціонування капіталу («м’якої» чи «жорсткої»), існує тенденція її продовження на кілька періодів.

Отже, індекс дохідності виступає як доцільний метод під час вибору проектів за умови раціонування капіталу, коли інвестиційні проекти є подільними й незалежними, а ресурсні обмеження діють лише протягом одного періоду. Тоді, коли ці умови не виконуються (тобто в більшості випадків), інвестиційний вибір має бути зроблено з-поміж загальних показників чистої теперішньої вартості всіх альтернативних комбінацій інвестиційних мож­ливостей, що наближаються до обмеження за витратами капіталу.

Багато проблем у підприємницькій діяльності, будучи вираженими через проблему раціонування капіталу, мають спільні риси й зводяться до трьох основних:

1)ресурси, яких недостатньо, потрібно розподілити між альтернативами, що конкурують;

2)першочерговою є ціль, якої намагається досягти особа, що приймає рішення;

3)обмеження в будь-якій формі накладаються на того, хто приймає рішення.

Зі збільшенням кількості альтернатив і обмежень значно ускладнюється процес прийняття рішень. Тому варто звернутися до використання моделей математичного програмування. На це може бути дві причини.

I. Вони дають уявлення про реальну проблему на основі математичних оцінок. Ураховуючи найважливіші елементи та взаємозв’яз­ки, що існують у системі, вони забезпечують розуміння проблеми без необхідності безпосередньо експериментувати на системі, яка діє.