Сторінка
4

Добрива

Безпідстилковий (рідкий) гній накопичується у великій кількості на великих тваринницьких фермах і комплексах при безпідстилковому змісті худоби і застосуванні гідравлічної системи збирання екскрементів. Такий гній являє собою рухливу суміш калу, сечі, залишків корму, води і газоподібних речовин, що утворяться в період збереження. По змісту вологи його розділяють на напіврідких

( до 90%), рідкий (90-93%).

Кількість і якість безпідстилкового гною залежить від виду і віку тварин, типу годівлі, способу змісту худоби і технології нагромадження гною.

Велика частина живильних речовин у цьому добриві знаходиться в легкодоступній для рослин формі (до 70% азоту в аміачній формі), що обумовлює більш сильну його дію в порівнянні з підстилковим гноєм у рік внесення і слабке в наступні роки. Фосфор і калій з підстилкового гною засвоюються рослинами так само, як і з мінеральних добрив.

Пташиний кал. Це швидкодіюче органічне добриво. Живильні речовини в ньому добре засвоюються рослинами. Курячий кал містить 0,7-1,9% азоту, 1,5-2% Р2ПРО5, 0,8-1% ДО2О і 2,4% СаО.

Пташиний кал використовують як підгодівлю зернових і технічних культур, розчиняють його в 8-10 частинах води і вносять у ґрунт культиваторами – рослиноживильника.

Торф. Це добриво являє собою суміш напіврозкладених в умовах надлишкового зволоження залишків рослин, в основному болотних. Торф може бути низького ступеня розкладання (до 20%), середньої (20-40%) і високої (більш 40%). Широко застосовують у сільському господарстві як добриво.

Розрізняють три типи торфу: верхівковий, низинний і перехідний.

Верховий торф утвориться на бідних живильними речовинами піднесених позначках рельєфу (сфагнові мохи, пухівки, шейхцерія болотна, підбіл, багно, осока болотна й ін.). Верховий торф характеризується підвищеною кількістю органічної речовини, високою кислотністю, великою поглинальною здатністю і малим змістом живильних речовин. Застосовують зазначений торф головним чином як підстилку і для компостування.

Низинний торф утвориться на багатих живильними речовинами знижених частинах рельєфу (осоки, гіпнові мохи, очерет, хвощ, таволга, шабельники й ін.). Низинний торф містить більше живильних речовин і менше органічної речовини, чим верхівковий. Найбільше доцільно його використовувати для готування різних компостів.

Перехідної торф займає проміжне положення між верхівковим і низинним. По кількості золи (у %) торфу підрозділяють на нормальні (до 12) і високозольні (більш 12).

Торф'яні компости. Торф широко застосовують для готування компостів. При компостуванні з гноєм торф швидше розкладається і повніше використовується рослинами. Добре компостується торф (верхівковий чи перехідний) з вапном. Гарні результати одержують при додаванні до торфу 20 кг фосфоритного борошна на 1тн. Торфофосфоритні компости особливо ефективні на супіщаних ґрунтах, а торфовапняні - на кислих.

Крім цей торф використовують на полях зрошення, де його компостують з осадом стічних вод. Широко застосовують також торфофекальні компости. Ці компости вважаються сильнодіючими.

Осадки стічних вод. Їх одержують при очищенні стічних вод міст на очисних спорудженнях. Вологість свіжого осаду складає близько 97%. Для зниження вологості до 80% вони проходять етап природного сушіння на мулових площадках і механічного зневоднювання на вакуум-фільтрах із застосуванням реагентів (хлорне залізо і вапно), а для зниження вологості до 25-30% - проходять термічне сушіння в барабанних печах.

Осадки з мулових площадок можна використовувати під усі культури, але найбільше доцільно їх застосування під овочеві і силосні культури, цукровий буряк. Осадки після термічного сушіння, що містять більше вапна і заліза, бажаніше вносити під чуйні на вапно культури.

Сапропель(прісноводний мул). Він являє собою відкладену в прісноводних водоймах суміш землі з напіврозкладеними рослинними і тваринами залишками. Містить органічні речовини (до 15-30% і більш), азот, фосфор, калій, вапно, мікроелементи, деякі вітаміни, антибіотики, біостимулятори.

Найбільша кількість живильних речовин спостерігається в мулі водойм, що знаходяться біля населених пунктів.

Сапропелі застосовують як у чистому виді, так і у виді компостів із гноєм, фекаліями і гнойовою рідотою.

Зелене добриво. Воно являє собою зелену масу рослин-сидератів, що заорюється в ґрунт у щілинах збагачення її живильними речовинами, головним чином азотом, поліпшення водяного, повітряного і теплового режимів. Найбільше значення зелене добриво має на малоплодючих дерено-підволистих, піщаних, суглинних і супіщаних ґрунтах, а також на зрошуваних землях і у вологих районах Закавказзя.

Найважливіша умова підвищення ефективності зеленого добрива - це правильне сполучення його з іншими органічними і мінеральними добривами і хімічною меліорацією ґрунтів. Такий спосіб добрива широко застосовується, тому що він дешевий (часто не вимагає транспортних засобів), і по хімічному складі зелене добриво близьке до гною.

4.3. Бактеріальні добрива. Препарати, що містять корисні для рослин бактерії, відносяться до бактеріальних добрив. Вони здатні поліпшувати харчування сільськогосподарських культур і не містять живильних речовин.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Штефан В.К. - «Життя рослин і добрив» - М., 1981р.

2. Артюшин А.М., Державін Л.М. - «Короткий словник по добривах» - 2-і вид., М., 1984р.

3. За редакцією Нікляєва В.С. - «Основи землеробства і рослиноводства» - 3-і вид., М., 1990р.