Сторінка
1

Історія становлення бібліотечної професії

ПЛАН

1. Система знань бібліотечного працівника.

2. Психолого-педагогічні аспекти бібліотечної професії.

3. Професійна етика.

4. Бібліотечно-інформаційна діяльність у документально-комунікаційній підсистемі суспільства.

1. Система знань бібліотечного працівника.

Незважаючи на тривалість існування бібліотеки як важливого компонента духовної культури суспільства, бібліотечна діяльність виділилася в самостійну професію відносно недавно.

Зародки бібліотечної професії знаходимо у глибокій давнині, коли для роботи в бібліотеках призначались спеціальні люди.

Протягом тривалого часу (≈ до 18 ст.) бібліотека виконувала функції книгосховища, головним завданням працівників якого було збирання та зберігання книжкових скарбів.

Становлення бібліотечної професії почалося з того часу, коли книга визначалася носієм знань про людей та навколишній світ. Відтоді збирання книг та надання їх у розпорядження читачів стало метою багатьох прогресивних бібліотек.

Підвищенню інтересу до книги, зростанню їх кількості сприяв винахід друкарства. Створюються бібліотеки при університетах та монастирях.

Вперше питання про самостійність бібліотечної професії поставив у 18 ст. Ф. Еберт, який вважав що знання бібліотекаря на відміну від інших вчених повинні бути набагато ширші. Бібліотекар повинен був володіти знаннями з теології, філософії, права, історії, медицини, математики, астрономії, механіки та ін. У 19 ст. до цих вимог додалося вміння створювати бібліотеку та керувати нею, вести каталоги.

Корінні зміни в бібліотечній справі – небувале збільшення фондів та кількості читачів – відбуваються на поч. ХІХ ст., коли інтенсивно розвиваються технічні та природознавчі науки.

Важливість ролі бібліотекаря в становленні бібліотечної справи усвідомлювалось і в Росії. Першим і найважливішим елементом бібліотеки чимало російських бібліотекознавців вважали бібліотекаря, оскільки зібрання книг ще не створює бібліотеку. Зробити книги діючою силою, вдихнути в них життя – покликання бібліотекаря.

Бібліотекознавець Л. В. Хавкіна образно називала бібліотекаря „душею бібліотеки, тією живою силою, яка приводить в дію всі її органічно зв’язані частини”.

Професія бібліотекаря довгі часи була однією з найпочесніших. Про це свідчить факт, що з 1812 по 1841 р.р. у Публічній бібліотеці в Петербурзі служив бібліотекарем та завідуючим відділом російських книг відомий російський байкар І. Крилов. Він значною мірою сприяв зростанню популярності бібліотеки. Російський математик М. І. Лобачевський, професор Казанського університету, за рекомендацією Ради університету був призначений директором університетської бібліотеки. Більше 50 р. працював у Публічній бібліотеці в Петербурзі видатний мистецтвознавець, художній і музичний критик В. В. Стасов.

Вперше в Росії професійна підготовка бібліотекарів починає здійснюватися на поч. ХХ ст., коли з ініціативи Л. В. Хавкіної були відкриті бібліотечні курси у Воронежі, Оренбурзі, Пермі, Харкові. З 1913 р. у Москві при університеті Шанявського діяли бібліотечні курси, які відіграли помітну роль у підготовці бібліотекарів-професіоналів.

Лише в 1918 р. у Петербурзі відкривається перший у країні навчальний заклад для підготовки бібліотечних працівників – інститут Позашкільної освіти (нині С-Петерб. інст. культури ім. Н. Крупської).

У наші дні здійснюється значне коригування функцій бібліотеки – зокрема відхід від ідеологічної та розвиток соціалізуючої, інформаційної функцій. Головна мета перебудови бібліотеки – її гуманізація, а саме: активне вивчення культурної спадщини, яка міститься в книжковому фонді, взаємна зацікавленість бібліотекаря та читача в спілкуванні, створення сприятливих умов для контактів читачів між собою.

Зміна соціального обличчя бібліотеки потребує нової професіональної самосвідомості її співробітників. Професія стає соціально значущою і престиж її зростає, якщо її зміст і суспільні функції теоретично усвідомлені та практично реалізовані, тобто, коли досягнута висока професіоналізація даної діяльності, що відповідає таким вимогам:

– надання послуг – індивідуальних та суспільних;

– оперативне реагування на зміни у необхідності цих послуг;

– висока майстерність у наданні таких послуг;

– реальна оцінка своєї діяльності.

1. Для професійного виконання функцій бібліотекаря працівник повинен відповідати певним вимогам. Вітчизняні бібліотекознавці велику увагу приділяють розробці кваліфікаційних характеристик посад бібліотечних працівників. Практичною метою цієї роботи є створення уніфікованих документів у вигляді посадових інструкцій, які регламентують розподіл та кооперацію праці в бібліотеках і є науковою базою для підбору, розміщення та використання кадрів на основі чіткого розподілу їх функцій.

У професійній функції бібліотекаря закладено елементи активного виховного впливу на всіх, з ким він постійно працює, тому висока педагогічно-психологічна майстерність – професійна риса бібліотечного фахівця. Бібліотекар – перший помічник шкільного вчителя та батьків, ось чому в системі його професійних знань особливе місце належить психології та педагогіці.

Специфічною рисою бібліотекаря-фахівця є таке знання книги, що, як зазначав радянський бібліотекознавець А. Покровський: „Бібліотекар не просто віддається книзі, не просто зачитується романом, а завжди оцінює книгу і використовує її по-діловому, відмічає наскільки вона хороша та цінна, наскільки цікава, доступна, кому і коли її рекомендувати і для чого”.