Сторінка
2

Прогнозування оптимальної моделі бібліотечних послуг

Додаткові бібліотечні послуги не гарантуються державою. І їх виконання потребує додаткових витрат від бібліотеки. У зв’язку з технократним розвитком суспільства і використанням сучасної техніки додатковими можуть бути послуги, виконані за допомогою техніки.

Прибібліотечні послуги (іноді їх називають сервісними) надаються бібліотекою, але не пов’язані з її сутнісними функціями, націленими перш за все на розвиток читацької діяльності населення. Серед них – ксерокопіювання, гуртки іноземної мови, оправа книг тощо.

Останнім часом послуги класифікуються як безплатні та платні, що має свої протиріччя, але найчастіше саме така класифікація використовується в бібліотекознавстві.

Безплатних послуг не буває. Є послуги, оплачені читачами своїми податками, і які реалізуються через їх оплату державою з бюджету. І є послуги, які оплачуються самими читачами. Тому основні послуги переважно називають як безплатні, а додаткові та прибібліотечні - платні.

З метою максимально повного задоволення потреб реальних та потенційних користувачів, поліпшення бібліотечного обслуговування, виходячи з маркетингової концепції, бібліотека мусить постійно проводити дослідження по вивченню попиту. В результаті цих досліджень, аналізу затребуваних послуг бібліотека здійснює прогнозування, планування оптимальної моделі бібліотечного обслуговування (послуг) користувачів. Планування переліку послуг повинно виходити з потреб, бути детально продуманим і систематично коректуватися в залежності від ситуації. Планування асортименту бібліотечних послуг - безперервний процес оновлення, удосконалення структури асортименту (номенклатури) послуг і приведення споживчих якостей і характеристик у відповідність до вимог користувачів.

В ході дослідження здійснено аналіз бібліотечних послуг на макромаркетинговому рівні, де розглядались послуги абстрактної бібліотеки без врахування її виду, типу, масивів регіональної та відомчої бібліотечної мережі з перенесенням загальних підходів до аналізу на мікромаркетинговому рівні, де предметно аналізувалась бібліотечна діяльність через призму функціонування окремої, конкретної бібліотеки, виходячи з об’єктивних та суб’єктивних, внутрішніх та зовнішніх факторів, індивідуальної політики та місцевих обставин і умов.

На макрорівні класифікація послуг абстрактної бібліотеки розглядалася як платні та безплатні послуги.

Певний внесок в розробку цієї проблеми зроблено І.П.Федяніним, який подає приблизний перелік безплатних послуг бібліотек, запропонований головним управлінням культурно-масової роботи, бібліотечної та музичної справи Міністерства культури СРСР, та свою концепцію розподілу послуг як основні (фундаментальні), додаткові, платні. Законом України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" передбачено, що послуги абстрактної бібліотеки на макрорівні затверджуються постановою Кабінету Міністрів. На сьогодні "Перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності" затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 5.06.97 р. № 534, але законодавчо не закріплено, які саме послуги надаються безкоштовно. Виходячи з цього, чіткої градації між безплатними і платними послугами не існує і це може бути темою окремого дослідження. Але загальний підхід може бути побудовано так, що традиційні послуги, такі як видача документа, заходи по популяризації знань, окремі інформаційно-бібліографічні послуги повинні бути безплатними. Перелік платних послуг для бібліотек на макрорівні має чітко окреслені рамки.

Дотримання цих позицій є обов'язковим для абстрактної бібліотеки, і номенклатура послуг повинна будуватись при маркетинговому підході на основі пошуку через призму загальносуспільних завдань, поставлених перед бібліотекою , де головним, як було сказано вище, є задоволення культурно-інформаційних потреб суспільства.

Такі основні підходи до побудови оптимальної моделі послуг бібліотеки на макромаркетинговому рівні.

На мікромаркетинговому рівні головними функціональними компонентами маркетингу послуг є: вивчення потенційного середовища бібліотечно-інформаційного впливу на основі існуючого попиту та завдяки його формуванню (інформаційний мікроринок регіону), організаційно-економічний аналіз фактичної ресурсної бази (власних можливостей бібліотеки), визначення пріоритетних напрямків діяльності (пошук "ніші ринку" відповідно до конкурентів).

Маркетингова політика вимагає від бібліотеки аналізу наявних послуг і постійного їх удосконалення шляхом:

• створення нових бібліотечних продуктів та послуг
• відмови від застарілих або невдалих послуг
• модифікації існуючих та їх постійної диверсифікації (процес поширення видів діяльності) і диференціації з метою покращення якісних характеристик та пристосування послуг до нових ринків.

Дані висновки отримані шляхом апробації створення в Донецькій ОУНБ базового уніфікованого маркетингового комплексу послуг обласної бібліотеки з позицій культурно-інформаційного центру регіону та з перспективою подальшої систематичної ситуаційної коректировки до умов конкретної бібліотеки .

Маркетингові дослідження Донецької ОУНБ сприяли вивченню бажань читачів. Виходячи з дослідження "Читач ОУНБ. Якій бути сучасній бібліотеці?", читачі визначили майбутню бібліотеку як інформаційно-культурний центр. Відповідно до цього і будувалась номенклатура послуг. Головне для читачів - отримати необхідну книгу або інформацію та оперативне обслуговування. Це стало стрижневим в розбудові бібліотеки як інформаційного центру: розпочато ком'ютеризацію, створено 6 робочих місць з доступом до Інтернету, створюються електронний каталог, різні бази даних, використовуються готові бази даних, наприклад "Закони України" тощо. Змінено підходи до комплектування фонду бібліотеки, вивчається книжковий ринок шляхом проведення щорічного регіонального книжкового форуму книговидавців, книгорозповсюджувачів, бібліотекарів; проведено структурні перебудови.

Розбудова бібліотеки як центру культури виходила з підходів С.Матліної, яка пропонує такий варіант бібліотеки: " .орієнтація на створення образу теплого, затишного, по-можливості, народного Дому, де уважно прислухаються до думок і побажань різних вікових та соціальних груп, а також до одинокого голосу конкретної людини, яка має потребу не тільки в інформації, а й у психологічній підтримці, будь-то посмішка бібліотекаря, красивий інтер'єр холлів та відділів обслуговування, або особисте запрошення на "посиденьки" біля самовару". Тому розвивались дозвіллєві форми роботи з орієнтацією на камерність, можливість невимушеного спілкування. Створено 6 клубів за інтересами. Науково-пізнавальний рівень забезпечували університет народознавства, краєзнавчі читання. Вводяться деякі форми роботи, не притаманні бібліотеці, - виставки живопису, декоративно-прикладного мистецтва, які дозволяють на більш високому рівні здійснювати естетичне виховання, залучати широкі верстви до культури та національного відродження. В бібліотеці з метою реалізації дозвіллєвих функцій вводяться розважальні заходи, деякі клубні форми роботи: українська світлиця, різноманітні свята, презентації, музичні вечори. Бібліотека стала не лише тим місцем, де можна взяти і прочитати книгу, а й відпочити, прилучитися до високого мистецтва, загальнолюдських цінностей на вечорах та інших заходах, які мають, як естетичну, так і виховну роль. Саме в реалізації культурологічної функції прослідковується педагогічний аспект, який притаманний роботі бібліотек.