Сторінка
2

Методи синтезу сполук цинку з амінокислотами

Хвильове число, см-1

Рис. 1. ІЧ-спектр комплексу гліцинату цинку Підтвердженням утворення комплексних сполук амінокислот з іонами цинку є також зміни в положеннях максимумів і вигляді смуг валентних та деформаційних коливань аміногруп. Валентні коливання NH3+ — групи в амінокислотах спостерігаються при частотах 2900 — 3000 см-1. Якщо координація амінокислоти з іоном металу відбувається і за аміногрупою, то остання втрачає третій атом водню і перетворюєтся на NH2. При цьому повинні змінюватись максимуми поглинання смуг валентних та деформаційних коливань, що і спостерігається в ІЧ-спектрах комплексних сполук.

Хвильове число, см-1

Рис. 2. ІЧ-спектр комплексу лізинату цинку Максимум валентних коливань аміногрупи зміщується в область більш високих частот 3000 — 3275 см-1 і, крім того, значно змінюється вигляд смуг поглинання (рис.1 — 3), а у випадку метіоніну взагалі спостерігається дві окремі смуги з максимумами поглинання 2910 та 3260 см-1. Спостерігається зміна положення максимуму поглинання і смуги деформаційних коливань аміногрупи.

Хвильове число, см-1

Рис. 3. ІЧ-спектр комплексу метіонату цинку Отже, наведені факти, безперечно, свідчать про утворення комплексних сполук амінокислот з іонами цинку, прицьому в утворенні комплексу беруть участь обидві функціональні групи кислоти. Амінокислоти виступають як бідентатний ліганд, утворюючи з іоном цинку хелатний або циклічний комплекс [8]. Висновки. Розроблено метод синтезу комплексних сполук цинку з амінокислотами. Встановлено їх склад. Будову одержаних комплексних сполук підтверджено методами ІЧ- спектроскопії. Спосіб одержання комплексних сполук цинку з амінокислотами: гліцином, лізином та метіоніном може бути використаний для виробництва мінеральних добавок для сільськогосподарських тварин.

Список літератури

1. Дятлова Н.М., Телкина В.Я., Попов К.И. Комплексоны и комплексонаты металлов.-М.: Химия, 1988. — 544 с.

2. Дятлова Н.М., Лаврова О.Ю., Телкина В.Я. Применение комплексонов в сельском хозяйстве.-М.: 1984. — 30 с.

3. Белами Л. Инфракрасные спектры сложных молекул.-М.: Издательство иностранной литературы, 1963.-590 с.

4. Браун Д., Флойд А., Сейнсбери М. Спектроскопия органических веществ.-М.: Мир, 1992.-300 с.

5. Яцимирский К.Б., Крисс Е.Е., Гвяздовская В.Л. Константы устойчивости комплексов металлов с биолигандами.-К.: Наукова думка, 1979.-228 с.

6. Досон Р., Эллиот Д., Эллиот У., Джонс К Справочник биохимика.-М.: Мир, 1991.-544 с.

7. Шварценбах Г., Флашка Г. Комплексонометрическое титрование.-М.: Химия, 1970.-380 с.

8. Неорганическая биохимия. Под ред. Г.Эйхгорн.-М.: Мир, 1978.-Т.1.-711 с.