Сторінка
3

Каучук

реакцію співполімеризації ведуть в емульсії “гарячим” або “холодним” способом, тобто при температурі відповідно 500С і 50С. Як емульгатори використовують натрієві солі бутилнафталінсульфокислот (НЕКАЛІ) і натрієві солі вищих жирних кислот (мила).

Для виділення каучуку, з емульсії (латексу) додають такі коагулетори, як хлориди натрію, кальцію, оцтову кислоту. Каучуки, добуті від полімеризації при температурі +50С, мають значно кращі фізико-механічні властивості (термостійкі, стійкіші проти стирання), бо вони мають однорідну структуру ланцюга макромолекул. На даний час в промислових масштабах значну кількість як бутадієн-стирольних каучуків, так і бутадієн-мителстирольних (СКМС). Є такі марки каучуків, як СКС – 10, СКС – 30, СКМС – 30, СКС – 50 та інші. Цифрам в позначенні марок каучуків показують вміст стиролу або -метилстиролу в 100 вагових частинок полімеру. Для поліпшення фізикомеханічних властивостей бутадієн-стирольних каучуків використовують синтез потрійних співполімерів бутадієну і стиролу з невеликою кількістю (0,5-1,5%) метакрилової кислоти. Гума, виготовлена на основі таких каучуків краще зв’язується з текстильним волокном, стійка проти розстіскування при багаторазових деформаціях і теплостійкіша. Бутадієн-стирольні каучуки є каучуками загального призначення, які в багатьох галузях техніки можуть замінити натуральний каучук. на основі бутадієн-стирольних каучуків виготовляють покришки і камери для автомашин, літаків, транспортерні стрічки, різні технічні вироби, ебоніт та ін. Каучуки і СКМС-10 головним чином використовують для виготовлення морозостійких гумових виробів. Каучуки СКС-50 і СКМС-50 широко використовують для різних еболітових виробів і виробництва мікропористої гуми.

Технології виготовлення та застосування синтетичних ізопренових каучуків.

Синтетичний ізопреновий каучук (СКІ) синтезований у 1950 р. А.Л. Коротковим в результаті каталітичної полімеризації ізопрену.

Вихідний продукт для синтезу каучуку-ізопрен, який можна добути із ізопентану, ізомілену, ацетону, ацетилену, ізобутилену і мурашиного альдегіду, а також піролізам терпенових вуглеводів.

Добування ізопрену з ізопеитану з ізоаміленів можна зобразити такою схемою:

Значну кількість ізопентану добувають з попутного газу каталітичною ізомеризацією н-пентану, а також при реатифікації бензину. Каталітичне дегідрування пентану проходить в умовах, близьких до умов дегідрування к-бутану.

Перспективним є процес дегідрування ізопентану за одну стадію і ізопентан–ізопрен.

Ізопреновий каучук належить до типу каучуків загального призначення. Синтетичний ізопреновий каучук використовують в основному для заміни натурального каучуку, зокрема у виробництві багатошарових шин для вантажних автомашин. Він відзначається високими електроізоляційними властивостями, тому його можна застосувати і в електротехніці.

Висновок

Як нам відомо, недавні успіхи управління в розпродажі вуглеводних ресурсів були покликані в наступний раз обнадіяти населення республіки перспективами наступаючого нафтового процвітання. Та ціна на сиру нафту, що ми прекрасно знаємо, не є високими, а проблеми транспортування залишаються і інвестори не поспішають збагачувати республіканський бюджет. Та експорт нафти і енергоносіїв – не єдиний спосіб країни. Глибока переробка нафти могла б значно розширити експортний потенціал республіки. Одним із продуктів такої переробки являється синтетичний каучук. в даний час цей ринок контролює вузький круг компаній, таких як Bayer AG, Nippon Zeon i Shell Chemical.

В загальному, каучук використовується досить давно. Спочатку, це був натуральний каучук, який добувається із певних видів дерев. Пізніше із розвитком технічних технологій, почалося виробництво синтетичного каучука, який в даний час, як ми побачили по вище сказаному переважає по великій кількості параметрів натуральний. Область використання цього матеріалу досить широка. Це автомобільна і авіаційна промисловість, де із нього виробляють ризину для покришок, камер та шланги. Крім цього каучук, застосовуються в нафтодобувній і взагалі буровій техніці для виготовлення рукавів, трубопроводів в кабельній промисловості та машинобудуванні – для різних з’єднувачів і покриття і навіть в аерокосмічній та атомній галузях використовуються каучуки, володіючи високою стійкістю до дії високих температур і радіації.

Для надання каучуку особливих якостей використовується процес гідрування і різні добавки – каталізатори. При цьому ціна його різко зростає: якщо звичайний каучук коштує близько 2 тис. доларів за тону, то модернізований – від 24 тис. доларів до 35 тисяч доларів. Об’єми його виробництва невеликі, що дозволяє виробникам стримувати високі ціни. Крім цього їх монопільний стан на ринку підтримується патентами на виробничі процеси і рецептуру.

Література.

[1] Г.А.Блох, Е.Н.Геверовська, Е.К.Лотакова, В.Н.Рейх, Н.А.Щаслива “Хімія і хімічна технологія” №4, К., 1973; 627-628 с.

[2] Бойко “Хімія полімерів” – К., 58-69 с.

[3] Д.П.Ємельянов, Н.Л.Сергієва, А.А.Капустіна, “Виробництво шин і РТІ і АІІ”, 1967. №3 с. 244

[4] М.М.Фамічева, М.П.Грінблат, Е.А.Суворова, Т.Г.Романих, Л.І.Дубовик, А.Є.Калаус “Властивості акрилатних каучуків і умови їх одержання”. Ленінград, 1970. С.-52

[5] “Енциклопедія з хімії” Т.-2, с.-387