Сторінка
2

Алмаз

Родовища алмазів

В старовині алмази здобувалися в Індії, були найбільш відомі вироблені нині копальні Голконди. В 1725 в Бразилії (Мінас-Жерайс) були відкриті річкові алмазні розсипні родовища. З 1869 в Південній Африці ведеться здобич алмазів з річкових розсипів. Африканський континент виявився надзвичайно багатий кореними і розсипними родовищами алмазів, які експортуються з ЮАР, Заїру, Ботсвани, Анголи, Намібії, Гани, Сьєрра-леоне.

В 1954 були знайдені алмази в центральній частині Сибірської платформи, в басейні річок Великої і Малою Ботуобої, і пізніше в районі Архангельська. Розсипи, а потім і корені багаті родовища знайдені в районі р. Кимберлі в Австралії. Тут корені родовища представлені також трубообразними вертикальними тілами, але їх заповнює лампроіт — магматична порода, по складу схожа з калієвими високолужними базальтами.

Здобич, застосування і ціни

Щорічна світова здобич алмазів оцінюється в 100 млн. кар (20 тонн), з них 40 млн. доводиться на країни Африки і по 30 млн. на Росію і Австралію. Найбільший в світі монополіст по здобичі і продажу алмазів — компанія «Де Бірс» з річним оборотом понад 15 млрд. доларів. В Росії здобич алмазів веде компанія «Алмази Росії — Саха» (об'єм здобичі у вартісному виразі складає 1,3 млрд. доларів в рік). Маса алмазів, що здобуваються, звичайно 0,1-1,0 кар, крупне ювелірне каміння зустрічається рідко. Ціна необроблених алмазів ювелірної якості близько 100 доларів за карат, вартість діамантів сильно коливається в залежності чистоти «води», відтінків кольору «нацвєтів», наявності включень і дефектів, величини каміння, якості ограновування і т.д. Звичайна ціна карата діамантів — від 400 до 1000 доларів. Світові центри продажу алмазів — Центральна збутова організація в Лондоні і Алмазна біржа в Антверпені. Світовий лідер по збуту ювелірних виробів — Італія. Технічні алмази, що використовуються як абразиви, коштують від 3 до 12 доларів за кар; синтетичні — близько 2 доларів за кар. З кінця 90-х років США щорічно споживають не менше 50 млн. кар технічних алмазів (10 тонн). Очікується, що на початку 21 століття світове споживання технічних алмазів складе 250 млн. кар або 50 тонн, з них близько 70% синтетичних. Технічні алмази використовуються в алмазних бурових коронках, пилах, різцях, філь’єрах для витягання дроту, для виготовлення полірувальних порошків і паст, а також в оптичній і електронній промисловості як напівпровідники, датчики в лічильниках ядерних частинок, як речовина з теплопровідністю вище, ніж у міді, прозоре для широкого діапазону хвиль.

Ограновування

Найбільші в світі центри по ограновуванню алмазів розташовані: в Бельгії (Брюссель), що спеціалізується на високоякісному ограновуванні каміння середньої величини; США (Нью-Йорк) — обробці крупних алмазів; Індії (Сурат) — ограновуванню найдешевших жовтих алмазів; Ізраїлі (Рамат-Ган) — економічному ограновуванню, що максимально зберігає масу каменя, часто в збиток якості ограновування. В Росії ведеться високоякісне ограновування дрібного каміння на підприємствах в Москві, Санкт-Петербурзі («Російські самоцвіти»), Катеринбургу і Смоленську.

Синтез алмазів

Перші штучні алмази отримали в Швеції в 1953. В Сполучених Штатах Америки синтетичний алмаз в 1956 отримала компанія Дженерал Електрик.В ці ж роки аналогічного успіху добилися і в СРСР. В 1971 Дженерал Електрик вдалося виростити штучний алмаз вагою в один карат.

Технологія виробництва штучних алмазів досить складна. Синтезують алмази при температурі 1200-2000°С і тиску 1000-5000 МПа (50-60 тисяч атмосфер) з порошку графіту, змішаного з порошкоподібним залізом, нікелем, хромом. Застосовуючи різні режими синтезу можна одержувати алмази різних кольорів: жовті, голубі, червоні, коричневі.

Найкрупніший штучний алмаз — вагою трохи більше 30 карат — був отриманий компанією Де Бірс. Проте це камінь не ювелірної якості. Щорічно в світі синтезується близько 40 т. дрібнокристалічних алмазів, що використовуються для отримання абразивних порошків. Отримані штучним шляхом ювелірні алмази значно дорожче за природні.

В Росії два центри виробництва штучних алмазів — Москва і Новосибірськ. Секретами синтезу алмазів володіють на Україні і в Білорусі. Найбільші зарубіжні виробники — фірми Дженерал Електрик, Де Бірс, Сумімото Електрик — принципово продають свої вироби тільки для використовування в технічній меті.

Імітація алмазів

Для імітації алмазів використовується безбарвний циркон, синтетичний рутил, титанат стронцію, синтетичний безбарвний шпинель і корунд, алмазні дублети і свинцеве скло; а також синтетичні, що з'явилися. Всі ці з'єднання м'якше за алмаз, не володіють характерною голубою люмінесценцією, відрізняються по показнику заломлення. Опромінювання алмазів в ядерних реакторах дозволяє перетворювати безбарвне або жовте каміння в більш дорогі зелені і голубі.

Діагностика алмазів

Ефективна діагностика і імітація алмазів проводиться «алмазним щупом», дія якого заснована на визначенні унікальної теплопровідності алмаза, що перевищує теплопровідність срібла і міді: при цьому можлива перевірка навіть дуже дрібного каміння, закріпленого в глибокій оправі. Використовується також «алмазний олівець», заправлений спеціальним чорнилом, що залишає на поверхні добре що змочується жиром алмаза суцільну межу, тоді як на імітаціях чорнило збирається в окремі крапельки. Чистота абразивних порошків з алмазів перевіряється рентгенівським і люмінесцентним методами; синтетичні порошки звичайно володіють магнітними властивостями, могутніми магнітами або електромагнітами, що виявляються.

Використана література: «Большая Энциклопедия Кирилла и Мефодия»