Сторінка
4

Військова топографія

Напівзакрита місцевість є перехідної від відкритої до закритого. Як правило, у напівзакритій місцевості площа, зайнята природними укриттями, складає близько 20%, з командних висот проглядається близько 50% простору. При розташуванні підрозділів на місці в районі зосередження, вихідному районі, у районі чекання, відпочинку й інших районів маскування їх майже цілком забезпечується природними масками.

Закрита місцевість являє собою територію з гірським, пагорбним чи рівнинним рельєфом, покриту лісами, чагарниками, садами, з часто розташованими населеними пунктами. У такій місцевості площа, зайнята природними масками, складає 30% і більш, а площа, що переглядається з командних висот,—менш 25%. Закрита місцевість добре вкриває природними масками від наземного і повітряного спостереження, полегшує потайливе пересування і маневр підрозділами в бої, організацію міцної оборони, сприяє успішному проведенню заходів щодо захисту від вражаючого дії ядерної зброї.

У той же час на закритій місцевості обмежується ефективність ведення усіх видів вогню, утрудняються спостереження, орієнтування, цілевказівка, значно ускладнюються керування й організація взаємодії підрозділів.

По прохідності місцевість підрозділяють на легко прохідну, прохідну, важко прохідну і непрохідну.

Легко прохідна місцевість не обмежує швидкість і напрямок руху колісних і гусеничних машин, допускає безперешкодне застосування бойової техніки в розгорнутих ладах і рух колон без посилення ґрунту.

Прохідна місцевість майже не обмежує швидкість, напрямок руху і допускає повторний рух по одному сліді гусеничних машин, хоча окремі місця необхідно чи обходити підсилювати (обладнати проходи). Рух колісних машин звичайної прохідності трохи утруднено. Можливо майже безперешкодне застосування бойових машин у розгорнутих ладах і рух колон, за винятком окремих напрямків. Прохідна місцевість сприяє веденню бою із широким маневром, а також найбільш ефективному застосуванню мотострілецьких та танкових підрозділів, дозволяє в короткий термін переносити зусилля з одного напрямку на інше, полегшує всебічне забезпечення бою.

Важко прохідна місцевість доступна для руху гусеничних машин з невеликою швидкістю, обмежує волю маневру і рух декількох машин по одному сліді. Рух колісних машин звичайної прохідності майже неможливо. Така місцевість утрудняє застосування бойової техніки в розгорнутих ладах, рух колон можливо тільки по дорогах і спеціально обладнаним колонним шляхам. Важко прохідна місцевість впливає на темпи висування, розгортання і ведення настання, здійснення маневру силами і засобами по фронті й у глибину, вибір вогневих позицій артилерійських підрозділів.

Непрохідна місцевість недоступна для руху гусеничних і колісних машин без виконання значних робіт з устаткування чи доріг колонних шляхів.

1.3. Способи вивчення місцевості в діяльності підрозділів податкової міліції

Вивчення й оцінка місцевості при ухваленні рішення являють собою з'ясування характеру її елементів і їхнього впливу на розташування і дії своїх підрозділів і підрозділів супротивника (правопорушників). У висновках з оцінки місцевості командир установлює, якою мірою вона впливає на виконання поставленої задачі, і визначає заходи, які необхідно здійснити для того, щоб найбільше повно використовувати умови місцевості.

Мотострілкові, танкові, артилерійські, інженерні й інші підрозділи по-різному залежать від місцевості, пред'являють до неї свої вимоги у відношенні прохідності, маскування, спостереження, ведення вогню і т.д. Тому командири різних підрозділів ті самі елементи місцевості вивчають і оцінюють з різних точок зору, вирішуючи при цьому питання про можливість і способи застосування в даних умовах своїх бойових засобів.

Основні джерела одержання даних про місцевість наступні:

особистий огляд місцевості (рекогносцировка, розвідка) — командир безпосередньо вивчає й оцінює місцевість при організації бою чи проведенні спеціальної операції по затриманню злочинців. Недолік — потрібно багато часу для детального вивчення всього району дій підрозділів, обмежена можливість вивчення місцевості вночі, а також у глибині оборони супротивника;

топографічна карта — основне джерело зведень про місцевість у сучасному бої та ведені бойових дій. Карта дозволяє швидко вивчити місцевість на великій площі. Недолік-старіння карти;

аерофотознімки (фотодокументи) і спеціальні карти — застосовуються як додаток до топографічних карт, а при їх відсутності як самостійні документи для вивчення місцевості. Недолік — труднощі читання фотографічного зображення елементів місцевості;

опис місцевості (довідка про місцевість) — містить зведення про прохідність місцевості, характеристику рік, кліматичні особливості і деякі інші дані. Недолік - необхідно значний час на добір потрібних зведень і перенос їх на карти;

опитування місцевих жителів і допит полонених (затриманих, свідків) — дозволяє одержати дані про прохідність місцевості, її інженерному устаткуванні, а також про планований супротивником заходах щодо затоплення місцевості і руйнуванням на ній. Недолік— зведення уривчасті, слабко ув'язані з картою і вимагають перевірки;