Сторінка
1

Військова присяга

Ритуал прийняття військової присяги на вірність Україні вперше був проведений Легіоном січових стрільців 3 вересня 1915 р. Але ритуал прийняття військової присяги як клятви воїна на вірність своєму народові, Вітчизні існує з давніх-давен. На території сучасної України його започатковано у IX ст. з приходом на наші землі скандинавів. Саме від них було запозичено цей обряд. Вступаючи до дружини, воїни клялися князеві у своїй вірності, і після цього дружинники вважалися побратимами

Громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, приймають Військову присягу на вірність народу України, її складають в урочистій обстановці, зі зброєю в руках, біля Бойового прапора військової частини, перед строєм командирів і воїнів. Молодий воїн дає персональну клятву народові України, державі, називаючи своє прізвище, ім'я, по батькові.

Текст Військової присяги:

Я (прізвище, ім'я, по батькові) вступаю на вій­ськову службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції, законів Ук­раїни, зберігати державну і військову таємницю.

Я клянусь захищати Українську державу, непо­хитно стояти на сторожі її свободи і незалежності.

Я присягаю не зрадити народу України.

Військова присяга — документ юридичної сили, що має велике державне значення. Текст Військової присяги затверджено Указом Президії Верховної Ра­ди України 14 листопада 1991 р. У ній сформульо­вано найважливіші вимоги, які ставляться до воїна і які він має неухильно виконувати в інтересах національної безпеки України. Коротко зупинимося на цих вимогах.

«Бути вірним і відданим народові України». Скла­даючи присягу» воїн Збройних Сил України клянеться перед народом, державою бути вірним і відданим їм. Вірними і відданими рідній землі були запорізькі ко­заки, січові стрільці, борці з фашизмом у роки другої світової війни. Відданість народу, державі означає су­млінне виконання воїном своїх обов'язків щодо захисту свободи та національної незалежності держави. Вірність народу, державі означає чесне служіння Інтересам усьо­го народу, держави в цілому, а не інтересам окремих людей чи груп.

Найтяжчий злочин — порушення Військової при­сяги, зрада народу і Батьківщини.

«Сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів». Найважливіший обов'язок Зброй­них Сил України — забезпечення сприятливих зовні­шніх умов для розбудови держави, підтримання високої боєздатності, готовності до збройного захисту незале­жності, територіальної цілісності та недоторканності кордонів України. Це — обов'язок і кожного військо­вослужбовця. Бойова готовність Збройних Сил зале­жить не тільки від озброєності армії та флоту, від високої організованості та дисципліни військ, а й від боєздатності кожного воїна. Щоб бути боєздатним, го­товим до виконання військового обов'язку, необхідно старанно навчатися військової справи, опановувати знання та вміння, необхідні для майстерного володіння довіреною зброєю, військовою технікою. Сьогодні зброя і військова техніка є колективними засобами ведення бойових дій, тому недбале ставлення хоча б одного з воїнів до виконання своїх обов'язків може призвести до втрати боєздатності екіпажу, обслуги, підрозділу, до поразки в бою, а в мирний час — до пошкодження дорогої бойової техніки, приладів, зброї.

Накази, розпорядження командирів видаються на основі Конституції, законів, статутів Збройних Сил України і відповідно до конкретної ситуації. Наказ командира — це закон для підлеглого. Невиконання наказів веде до зниження військової дисципліни, бо­йової готовності військ.

«Неухильно дотримуватися Конституції, законів України». Кожний військовослужбовець є повно­правним громадянином України, а тому він має неухильно дотримуватись вимог її Конституції та законів. Для цього слід знати зміст не тільки статутів Збройних Сил, а й інших законів України, що регламентують військову діяльність, права та обов'язки.

«Зберігати державну і військову таємницю». Слу­жба у Збройних Силах пов'язана з тим, що воїни ознайомлюються із сучасною бойовою технікою і збро­єю, їх секретними зразками, з новими військовими технологіями, документацією тощо. Така інформація не повинна дістатися зарубіжним спецслужбам і роз­відкам.

До державної таємниці належать питання, що сто­суються національної безпеки України: відомості про найновіші наукові, військові відкриття, винаходи, те­хнології, про дислокацію підприємств оборонної про­мисловості, їх профіль і продукцію, про запаси й обсяг видобування особливо цінних корисних копалин» про стан промисловості, транспорту, державні запаси продуктів, хліба та ін. Військовою таємницею є інформація про дислокацію військових частин, їх чисельний склад, озброєність, зразки техніки, про будівництво військо­вих об'єктів, бойову готовність військ, прізвища, вій­ськові звання командирів, адреси, номери телефонів військових частин та ін.

Зберігати і не розповсюджувати державну та вій­ськову таємницю — обов'язок кожного громадянина, кожного військовослужбовця. Розповсюдження, пере­дача такої інформації вважається злочином проти Батьківщини і карається згідно із законами України.

Використана література:

1. Військова справа. Підручник. – К., 1998.

2. Допризовна підготовка юнаків. – К., 2000.

3. Словник-довідник з військової справи. – Харків, 1999.