Сторінка
4

Військово - патріотичне виховання в козацькій традиції

В той же час, тільки у Волгоградській та Ростовській областях РФ діють 66 козацьких шкіл, заснованих за підтримки регіональних Міністерств освіти РФ, з них на Дону - 52. В школах навчається більше 23 000 дітей. Створено декілька козацьких кадетських корпуси. Заявлено про створення на базі Таганрогського педагогічного університету Південно-Російського козацького університету. До розробки "стандарта казачьего образования" залучені відповідні громадські організації та управління Всевеликого війська Донського разом з Міністерством освіти Ростовської області.

Традиційно, в Росії питання військово-патріотичного виховання, як і виховної роботи з населенням взагалі вирішується на самому високому державному рівні і за рахунок найактивнішого втручання держави у згадані процеси. Це пояснюється тим, що спочатку Московія, потім Російська Імперія, СРСР, а тепер Російська Федерація постійно знаходиться у стані оголошеної чи неоголошеної війни з близькими або далекими сусідами. Іноді з власними суб'єктами Федерації. Тому є постійне державне замовлення на відповідно підготовлених молодих хлопців. Відповідно до державної військової політики. І це нормально. Проблема є - Росія її вирішує.

Україна сьогодні активно будує демократичний державний лад. Надіятися, а тим більше вимагати від держави виключної відповідальності за все, що відбувається або не відбувається на власному подвір'ї означає свідому відмову від демократичних завоювань помаранчевої революції та дідівських звичаїв.

Перенесення акцентів відповідальності в сторону місцевої громади, активне залучення громадських організацій та окремих громадських утворень до вирішення завдань, що стоять перед українським суспільством є найкраще, що на сьогодні здатна та мусить зробити держава і повністю відповідає ідеї козацького самоврядування.

Зі значним скороченням термінів проходження військової служби та переведенням Армії до контрактного принципу комплектування багатократно зростає роль допризивної підготовки, оскільки зусиль існуючих військових навчальних центрів та батальйонів буде явно недостатньо, щоб за дванадцять місяців з вчорашнього "тінейджера" зробити досвідченого, сміливого, мотивованого, володіючого мистецтвом сучасного бою воїна. В той же час, заплановане приєднання України до Болонської декларації, що має відбутися у травні 2005 року у норвезькому місті Бергені фактично ставить під загрозу згортання ще існуючої системи початкової військової підготовки. Хто за таких умов зможе ефективно і у повному обсязі виконувати функцію підготовки якісного армійського резерву ? Кому належить ключова роль у реалізації концепції формування військ територіальної оборони ? Для того щоб з цього приводу у членів суспільстві не виникало самообману та заспокоєння слід нагадати, що мінімальна програма військового вишколу рядового містить наступні теми (подається у скороченому вигляді).

1. Польова служба:

· підрозділ у наступі;

· підрозділ в обороні;

· нагляд та розвідка;

· зв'язок;

· взаємодія у різних бойових ситуаціях;

· маршова підготовка.

2. Зброєзнавство:

· системи Калашникова;

· бойові властивості сучасної зброї;

· легкі види озброєнь;

· гранати та зброя ближнього бою.

3. Військова організація:

· біг та інші види пересування;

· транспортування;

· оснащення та марш;

· інше

4. Вогнева підготовка:

· внутрішня балістика;

· зовнішня балістика;

· положення ведення вогню;

· вогнева практика;

· нічні стрільби.

5. Маскування:

· загальні основи;

· маскування позицій.

6. Мінно-саперна справа.

7. Внутрішня та караульна служби.

8. Теренознавство.

9. Медична допомога пораненим.

Можуть бути варіанти, але суть не зміниться: засвоїти молодий солдат мусить багато, а часу, враховуючи витрати останнього на адаптацію молодика до специфічних умов армії, немає зовсім.

Відповіддю суспільства на поставлені питання може бути тільки одне - максимальне залучення козацьких громад до військово-патріотичного виховання та доармійської підготовки молоді, активне сприяння з боку держави розвитку козацтва взагалі та козацьким організаціям і установам зокрема. І серйозна інформаційно-пропагандистська робота. Адже у виховній сфері жодна національна програма, указ президента, розпорядження міського голови нічого не варті, якщо в окремій громаді окремий хлопець чи дівчина не відчувають їхньої дії та здорового, сильного духу національної спадщини. Бо суттєвішою змістовною ознакою нації, за Гегелем, є спільний Дух.

"У час надзвичайного розвитку військової техніки, коли кожного дня світове суспільство довідується про нові винаходи у сфері війни, коли майже до нуля зменшується вірогідність випадкової війни і багатократно зростає вірогідність війни планової, цілеспрямованої надзвичайної ролі набуває сама людина, як вирішальний чинник будь яких питань у суспільних відносинах. Ні найбільш сучасна техніка, ні навіть найкраще командування не зможуть самі вирішити та подолати наслідки розв'язання війни. Людина, її сильна воля, її твердий характер, висока мораль є головніше і вирішальне у боротьбі.

У перспективі близького майбутнього виринає мариво третьої світової війни. В цій війні на різних фронтах, а особливо в Україні, виникнуть чи поновляться бойові партизанські дії . Завжди краще воює той, хто принциповий, хто стійкіший морально, твердіший характером і сильніший жертовною любовію до України" [7].

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Военное противостояние и противоборство (военные аспекты общественной безопасности // Концепция Общественной Безопасности.-2002. - №1. - С.312. 2. Михальченко М., Самчук З. Україна доби межичасся. - Дорогобич: Відродження, 1998. - 288 с. 3. Жарський Е. Історичні основи виховання. - Нью-Йорк: Видання Шкільної Ради, 1960. - 80 с. 4. Самотулка Т. Історія України в іграх. - Нью-Йорк: Коць, 1995. - 348 с. 5. Пикуль В.С. Реквием каравану PQ-17: Документальная повесть; Миниатюры. - М.: СП Юнисам, 1991. - 271 с. 6. Колесников Г.А., Рожков А.М. Ордена и медали СССР. - М.: Воениздат, 1983. - 299 с. 7. Хмель С.Ф. Українська партизанка. - Львів: Шлях перемоги, 1993. - 128 с.