Сторінка
1

Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт на обєктах народного господарства

План

1. Основи проведення рятувальних і інших невідкладних робіт

2. Особливості проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження.

1. Основи проведення рятувальних і інших невідкладних робіт

Проблема запобігання виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження та ліквідації їх наслідків для України є однією з найактуальніших.

У післявоєнний період в Україні посилено розвивались виробництва хімічної промисловості, будувались атомні електростанції, впроваджувалися екологічно шкідливі технології. Незважаючи на велику кількість заходів, які здійснюються для забезпечення надійного функціонування промислових об'єктів, неможливо повністю виключити ризик виникнення аварійних ситуацій техногенного характеру. Не випадково у статті 8 Закону України «Про Цивільну оборону України» наголошено, що «Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального і колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з ІДО і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати».

Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт – це усунення безпосередньої загрози життю та здоров’ю людей, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків. Рятувальні та інші не­відкладні роботи включають також усунення пошкоджень, які заважають прове­денню рятувальних робіт, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. РІНР поділяють на рятувальні роботи і невідкладні роботи.

До рятувальних робіт відносяться:

– розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої хмари чи пожежі;

– локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт;

– визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека;

– визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і локалізації небезпеки;

– пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень;

– розкриття завалених захисних споруд та рятування з них людей;

– надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності)

у лікувальні заклади;

– вивіз або вивід населення із небезпечних місць у безпечні райони;

– організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей і гро­мадського порядку;

– відновлення життєздатності населених пунктів і об'єктів; – пошук, розпізнавання і поховання загиблих; .

– санітарна обробка уражених;

– знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій, споруд, а також техніки;

соціально-психологічна реабілітація населення.

До невідкладних робіт відносяться:

– прокладання колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) у за­ валах та на зараженій території; .

– локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і технологічних мережах;

– ремонт та тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних систем і мереж зв’язку для забезпечення рятувальних робіт;

– зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом і без­печному веденню робіт;

Рятувальні та інші невідкладні роботи здійснюються у три етапи:

На першому етапі вирішуються завдання:

– щодо екстреного захисту населення;

– з запобігання-розвитку чи зменшення впливу наслідків;

– з підготовки до виконання РІНР.

Основними заходами щодо екстреного захисту населення є:

– оповіщення про небезпеку;

– використання засобів захисту; ,

– додержання режимів поведінки;

– евакуація з небезпечних у безпечні райони;

– здійснення санітарно-гігієнічної, протиепідемічної профілактики і надання медичної допомоги;

локалізація аварій;

зупинка чи зміна технологічного процесу виробництва;

попередження (запобігання) і гасіння пожеж.

На другому етапі проводяться:

– пошук потерпілих;

– витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених транспортних засобів;

– евакуація людей із-зони лиха, аварії, осередку ураження;

– надання медичної допомоги;

– санітарна обробка людей;

– знезараження одягу, майна, техніки, території;

– проведення інших невідкладних робіт, ЩО сприяють і забезпечують здійснення рятувальних робіт.

На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС:

– ідновлення чи будівництво житла;

– відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку;

– організація медичного обслуговування;

– забезпечення продовольством і предметами першої необхідності;

– знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території;

– соціально-психологічна реабілітація;

– відшкодування збитків;

– знезараження майна, території, техніки.

Відновлювальні роботи здійснюють спеціально створені підрозділи (бригади). Залежно від рівня надзвичайної ситуації (загальнодержавного, регіонального, місцевого чи об'єктового) для проведення РІНР залучаються сили і засоби ЦО центрального, регіонального або об'єктового підпорядкування.

При аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах. При радіаційних аваріях викинуті із реактора радіонукліди піднімаються в атмосферу і переносяться у ви­гляді аерозолей на значну відстань. Потім вони випадають разом з пилом і дощем на місцевість, утворюючи обширні зони радіоактивного забруднення, які є небезпечни­ми для людей і навколишнього середовища. Ступінь радіаційної небезпеки для населення визначається кількістю і складом радіонуклідів, викинутих у зовнішнє середовище, відстанню від місця аварії до населеного пункту, метеоумов і пори року в час аварії. Організація і проведення РІНР при аварії на АЕС полягає у вико­нанні заходів, до яких відносяться:

– оповіщення населення про, аварію і постійне його інформування про наявну обстановку та порядок дій в даних умовах;

– використання засобів колективного і індивідуального захисту;

– організація дозиметричного контролю

– проведення йодної профілактики населення, що опинилося в зоні радіоактивного зараження;

– введення обмеженого перебування населення на відкритій місцевості (режими радіаційного захисту);

– здійснення евакуації населення (за розпорядженням Уряду) та інші заходи.

Після евакуації населення приступають до дезактивації території і техніки.

При аварії на ХНО з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). При виникненні осередку хімічного ураження негайно оповіщаються робітники, службовці та населення, які опинилися в зоні зараження і в районах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна, хімічна і медична розвідка для уточнення місця, часу, типу і концентрації СДОР, визначення межі осередку ураження (зони зараження) та напрямку розповсюдження зараженого повітря. Готуються формування для проведення рятувальних робіт. На підставі даних, отриманих від розвідки та інших джерел, начальник ЦО об'єкта приймає рішення, особисто організовує проведення рятувальних робіт і заходів щодо ліквідації хімічного зараження.