Сторінка
2

Калина

Усередину лікарі рекомендують відвар деревію при носових, легеневих і маткових кровотечах, при захворюваннях органів шлунково-кишкового тракт-коліть, гастриті, виразковій хворобі. Призначається він и як засіб, що поліпшує апетит.

Зовнішньо теплий настій трави деревію застосовують для лікування раней, полоскання рота при стоматиті і запаленні ясен. Готують його так: дві їдальні ложки здрібненої висушеної трави заливають 0,5 літра окропу і наполягають протягом години.

Лепеха звичайна

Лепеха звичайний, чи болотний, представляє собою багаторічна трав'яниста рослина висотою 50—120 сантиметрів з кющным губчатим, сплюснуто-циліндричним довгим кореневищем Зовні воно бурувато-жовте, усередині — біле з розоватым відтінком. Від поверхні відходять численні тонкі білі корені. Кореневище виливає приємний аромат.

На кінцях кореневища зібрані в пучки довгі лінійно-мечоподібні яскраві листи Відмираючи, вони залишають на місці прикріплення фляки напівмісячної форми. Пряма квіткова стрілка має тригранну форму з желобком, що проходить уздовж однієї зі сторін На верхівці квіткової стрілки наприкінці травня розвивається циліндричне, косо розташоване стосовно цветоносу суцвіття, що складається з дрібних, щільно притиснутих друг до друга квіток кубічної форми. По зовнішньому вигляді суцвіття лепехи нагадує мініатюрний кукурудзяний початок. У підстави «початка» квіткова стрілка переходить у листоподібне покривало.

Заросли лепехи можна зустріти на мілководдя уздовж берегів спокійно поточних рік, у тихих заводях, в озерах і ставках, на заболочених лугах, болотах

У деяких районах ці зарості займають площі в десятки і сотні гектарів

У кореневищах лепехи містяться гіркий гликозид акорин, дубильні речовини, аскорбінова кислота, крохмаль, велика кількість ароматної ефірної олії.

Як лікарська рослина лепеха відома дуже давно. Його широко використовували в середньовічній медицині. Авиценна писав у «Каноні лікарської науки», що відвари з кореневища лепехи допомагають при захворюваннях печінки і шлунка, при зубному болі і деяких інших недугах.

В даний час установлено, що діючі речовини лепехи здатні збуджувати апетит і поліпшувати травлення, підвищувати желчевыдели-тельную функцію печінки, підсилювати діурез.

Для медичних цілей використовують кореневища лепехи. Заготовлюють їх восени, коли спадає вода, викопуючи вилами чи лопатами. При цьому дрібні кореневища варто залишати у воді, щоб зберегти зарості.

Зібрані кореневища треба добре промити, зняти з них кору, звільнити від листів і коренів и протягом декількох днів пров'ялити під навісом, розклавши в один шар. Пров'ялені кореневища розрізають на шматки довжиною до 30 сантиметрів, а самого толст рекомендується ще і розщеплювати уздовж для прискорення сушіння. Очищена сировина має більш привабливий вид. Шматки кореневища досушивают під навісом, у добре провітрюваному приміщенні, на чи горищі в сушарці при температурі не вище 30—35 градусів.

З кореневищ лепехи готують водяний настій. Для цього одну чайну ложку дрібно здрібнених висушених кореневищ заливають склянкою окропу і залишають до повного остигання, після чого рідину фільтрують через марлю і п'ють по призначенню лікаря звичайно за 30 хвилин до їжі.

Ефірна олія лепехи входить до складу препарату олиметина, застосовуваного при мочекаменной і жовчнокам'яної хворобах, а порошок кореневища входить до складу викалина, викаира і шлункового збору, що призначають хворим, що страждає виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, гастритами.

Небезінтересна здатність заростей лепехи очищати і знезаражувати водойми. Про це знали ще кочівники-татари. Своїх коней вони намагалися напувати там, де минулого заросли лепехи.

В даний час дезинфікуючі властивості кореневищ лепехи пояснюють наявністю фітонцидною, що містяться в ефірній олії.